Відмінності між версіями «Албус Дамблдор»

м
правопис
м (правопис)
<blockquote>Албус Дамблдор, теперішній директор [[Гоґвортс]]у. Дамблдора вважають чи не найвидатнішим чарівником нашого часу, що надто вже уславився своєю перемогою 1945 року над темним чаклуном Ґріндельвальдом, відкриттям дванадцяти способів використання драконячої крові та [[алхімія|алхімічними]] дослідами, проведеними спільно з Ніколасом Фламелем. Професор Дамблдор захоплюється камерною музикою та грою в кеглі.</blockquote>
 
Образ Дамблдора багато в чому схожий на класичні образи [[Мерлін]]а і [[Гендальф]]а. Це могутній добрий чарівник, що володіє, не зважаючи на величний вигляд і поважний вік, живим почуттям гумору і надзвичайною силою розуму. Проте, після виходу ву світ останньої книги циклу, ву якій описується темне минуле Дамблдора ій розкриваються дійсні мотиви деяких його вчинків, думки читачів відносно нього розділилися. Зокрема, багато хто звинувачує Дамблдора в обачливому і жорстокому використанні [[Гаррі Поттер]]а і [[Северус Снейп|Северуса Снейпа]] для перемоги над [[Лорд Волдеморт|Волдемортом]].
 
[[Джоан Роулінг]] в інтерв'ю, що відбулося перед 7-ою книгою, відзивається про цього персонажа як про «макіавеллівську фігуру», підкреслюючи його неоднозначність.
Як наставник Гаррі Поттера, Дамблдор&nbsp;— мудра людина, що розуміє, що Гаррі мусить засвоїти деякі жорсткі уроки для того, щоб підготуватися до того, що станеться в його житті. Він дозволяє Гаррі те, що не дозволив би іншому учневі та намагається огородити Гаррі від того, від чого він його може захистити.
 
Під час виступу 19 жовтня [[2007]] року в Карнеґі-Хол в [[Нью-Йорк]]у юний фан запитав Джоан Ролінґ, чи пережив Дамблдор «справжнє кохання». Авторка відповіла, що завжди думала про Дамблдора як про ґея, і що той закохався ув Ґріндевальда. За її словами, це кохання було «великою трагедією» Дамблдора. Через неї він втратив свої моральні орієнтири, так, що згодом став «безстатевою» людиною. Він обрав «целібат та книжкове життя».
 
== Особистість ==
Дамблдор не надає ваги чистоті крові, вважає, що на виборі людини роль відіграє її характер, а не день народження, кров або родина. Тому допоміг влаштуватися Рубеусові Геґріду (напів-велетню) та Ремусу Люпину (вовкулаці) в [[Гоґвортс]]і.
 
Без остраху вимовляв ім'я [[Лорд Волдеморт|Волдеморта]] та заохочував інших до цього. При особистій зустрічі ізз Темним Лордом називав його Томом.
 
Персонажі книг часто зазначають, що головна вада Дамблдора&nbsp;— це готовність довіряти тим, хто може виявитися ненадійним. Так, Дамблдора корили за те, що довіряв [[Смертежери|Смертежеру]] [[Северус Снейп|Северусові Снейпу]]. Проте насправді Дамблдор добре розбирався в людях.