Готична архітектура: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
A.Savin (обговорення | внесок) |
Немає опису редагування |
||
Рядок 38:
{{main|Чорна смерть}}
[[Файл:Blackdeath2.gif|thumb|250px|Хронологія поширення пандемії в Європі]]
[[Файл:Avignon, Palais des Papes depuis Tour Philippe le Bel by JM Rosier.jpg|thumb|праворуч|300px|none|
Серед загрозливих, небезпечних умов розвитку готики стало співіснування з «чорною смертю», епідемією хвороби, що охопила Західну Європу. «Чорну смерть» схильні вважати або чумою, або іншою загрозливою інфекцією, схожою з сибірською виразкою. «Чорна смерть» спустошувала північне Причорномор'я, Балкани, Італію, Іспанію, Францію, Нідерланди, в середині 14 століття перекинулася на Британію.
Доба готики відрізнялася релігійною налаштованістю і підвищеною духовністю. Епідемія «чорної смерті», навпаки, привнесла [[хаос]] і в релігійне, і в соціальне життя. Перелякані духовні пастирі могли запропонувати лише молитви і каяття за гріхи. На хвилі масових смертей виникли дикі практики каяття на кшталт флагеллантів і ретельні пошуки винуватих. Католики підозріло ставилися до хворих флагеллантів, що били себе кнутами і вештались з одного міста до другого, теж розносячи хворобу. Але стримувати напівбожевільних вірян скоро нема кому стало, бо хвороба прийшла в [[церква|церкви]] і [[монастир]]і, викосивши і священство. Переляканий папа Климент VI навіть відмовився від спілкування і годинами сидів по-між двох запалених [[камін]]ів, що знешкоджували повітря, коли захворів і його приватний лікар [[Гі де Шоліак]]. Місто [[
Ще до початку епідемії періодами спалахували єврейські [[погром]]и. Євреї — єдині в християнській Європі, кому було дозволено займатися грошовими операціями і давати гроші під відсотки. Християнська церква вважали подібну практику смертельним [[гріх]]ом для християн і дозволеною євреям, представникам [[юдаїзм]]у, нехристиянам. Європейськими містами покотилася хвиля арештів євреїв, їх катуваннями і спаленнями. Масові смерті примусили відвести під [[цвинтар]]і нові висвячені земельні ділянки. Коли смертність досягла найвищого щаблю, папа римський Климент VI висвятив навіть річку [[Рона]], куди масово скидали трупи померлих.
| |||