Йоганн Гутенберг: відмінності між версіями

[перевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м →‎Авторство винаходу: –неоднозначність
Немає опису редагування
Рядок 44:
Деякі вирази з актів процесу, пов'язаного з цим підприємством, дозволяють зробити припущення про те, що в цей час Гутенберг вже у певній просунувся в реалізації свого винаходу. Характерною особливістю є те, що все, що було пов'язане з технічною стороною діяльності Гутенберга, було найсуворішою таємницею і часто в матеріалах процесу позначається як «''ця'' робота», «зробити ''це''» тощо. За судовими записами неможливо скласти ясного уявлення про те, чим саме займалася майстерня Гутенберга, лише окремі слова, які випадково з'являлися в протоколах показань свідків, дозволяють припустити, що до цього часу винахідник вже стояв на порозі свого винаходу. У текстах згадуються [[прес]], [[свинець]], ливарні форми, «тиснення» або «друкування». Аналіз матеріалів справи дозволяє судити, що у 1438–39 роках у Гутенберга уже був якийсь прес, можливо, дослідний екземпляр. Здійснювалося лиття у форми, але чи були це вже [[типографська літера|типографські літери]], стверджувати важко. Ймовірно, в цей час Гутенберг вже створив технологію, устаткування та інструмент, за допомогою яких можна було відливати літери. Він стояв на порозі практичного застосування свого винаходу, але смерть його компаньйона відстрочила цей момент, оскільки деякі частини конструкції залишилися у спадкоємців Андреаса.
 
Більшість дослідників [[XV століття]] вважали, що остаточний винахід друкарства Гутенберг здійснив [[1440]] року, хоча не знайдено літератури, видрукуваної і датованої цим роком&nbsp<ref name=Bahiarov />. Припущення про 1440 рік як точку відліку сучасного друкарства підтверджується документами, витягнутими із справ [[АвіньонАвіньйон]]ських [[нотаріус]]ів, які були оприлюднені [[1890]] року абатом Рекеном (Requin, «L'imprimerie à Avignon en 1444»). З цих документів видно, що у 1444 і 1446 роках якийсь Прокопій Вальдфогель вступав в угоди з різними особами, яких за гроші та інші вигоди посвячував у таємницю «штучного письма». Висувалися припущення, що Вальдфогель і Гутенберг&nbsp;— одна і та ж особа, але підтвердити це неможливо.
 
Ймовірно, що через деякий час після тяжби винахід Гутенберга вже застосовувався для практичних цілей в Страсбурзі. Відсутність збережених видань того періоду може свідчити про те, що здебільшого випускалася лубочна продукція, яка завжди мала найменші шанси зберегтися та вціліти.