Єлизавета Карагеоргієвич: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Додав відомості про місця проживання родини Єлизавети після вигнання її батька з території Югославії внаслідок військового путчу |
||
Рядок 48:
Рідний брат принцеси Єлизавети - [[Александр Карагеоргієвич (1924)|Александр Карагеоргієвич]]. Вона знаходиться в родинних зв'язках з іспанською принцесою Софією та [[Чарльз, принц Уельський|Чарльзом, принцем Уельським]]. Принцеса Єлизавета є нащадком [[Карагеоргієвичі|Карагеоргієвичів]] по молодшій лінії.
Принцеса Єлизавета навчалася в [[Південно-Африканська Республіка|ПАР]], [[Велика Британія|Великій Британії]] та [[Швейцарія|Швейцарії]]. Також вивчала історію витончених мистецтв у [[Париж|Парижі]]. Володіє англійською, французькою, іспанською, італійською та сербською мовами. Розмаїта карта навчання Єлизавети пояснюється тим фактом, що після військового путчу в Югославії 27-29 березня 1941 р., внаслідок якого Павло Карагеоргієвич був змушений відмовитися від свого регенства над малолітнім [[Петро ІІ Карагеоргієвич|Петром ІІ]], колишній голова держави разом із сім'єю був змушений покинути Югославію. Деякий час родина жила в Греції, звідки їх забрали британські війська до [[Каїр|Каїра]] після квітневої окупації Югославії військами Осі. Згодом з території Єгипту принца Павла та принцесу Ольгу разом із дітьми було евакуйовано до теперішньої столиці [[Кенія|Кенії]] [[Найробі]], звідки в 1943 р. їх перемістили до [[Йоганнесбург|Йоханнесбурга]]. Лише в 1947 р. Павлові Карагеоргієвичу вдалося отримати швейцарський паспорт та візу і переїхати до Швейцарії разом зі своєю дружиною та дітьми. ос
Вийшла заміж 19 січня 1961 року за Говарда Оксенберга, від якого має двух доньок: Кетрін та Кристину. Кетрін Оксенберг пізніше стане американською акторкою, а її найвідомішою роллю в кіно буде роль ''Аманди Керінгтон'' у серіалі 80-х років [[Династія (телесеріал)|"Династія".]] Із першим чоловіком принцеса Єлизавета розвелася в 1969 році. Із другим чоловіком, Нілом Роксбургом Балфором (англ. ''Neil Roxburgh Balfour''), Єлизавета побралася в [[Лондон|Лондоні]] 23 вересня 1969 р. Від нього має сина Ніколаса (англ. ''Nicholas Augustus Balfour''). Із ним у шлюбі пробула до 1978 р. Втретє вийшла заміж 28 лютого 1987 р. за Мануеля Ульоа Еліаша (ісп. ''Manuel Ulloa Elias''), колишнього прем'єр-міністра [[Перу]] (1980-1983 рр.), завдяки шлюбу з яким уперше отримала змогу відвідати Югославію в 1987 р<ref>{{Cite news|url=http://www.rts.rs/page/tv/sr/story/20/RTS+1/1020748/Ekskluzivno:+%C5%A0ta+nam+se+sve+doga%C4%91alo+-+Jelisaveta+Kara%C4%91or%C4%91evi%C4%87.html|title=Ekskluzivno: Šta smo sve preživeli - Jelisaveta Karađorđević|last=Serbia|first=RTS, Radio-televizija Srbije, Radio Television of|accessdate=2016-12-25}}</ref>. Між другим та третім шлюбом мала любовні зв'язки з британським актором [[Річард Бартон|Річардом Бартоном.]]
Рядок 57:
Ще до початку [[Югославські війни|Югославських війн]], у січні 1990 р., призвала православного архієпископа Савву та муфтія Белграда і югославського міністра у справах релігії прийняти участь у міжнародній конференції в Москві, яку скликав [[Горбачов Михайло Сергійович|Михайло Горбачов]]. Це була друга міжнародна зустріч людей, покликаних вплинути на стан справ у світі, на якій присутніми були [[мати Тереза]], архієпископ Кентерберійський, [[Далай-лама XIV|Далай Лама]], [[Альберт Гор]] та [[Карл Саган]].
Наприкінці 1990 р. в [[Нью-Йорк|Нью-Йорку]] принцеса Єлизавета засновує гуманітарну організацію неполітичного характеру - Фундацію принцеси Єлизавети. У часи [[Югославські війни|громадянської війни в Югославії]] ця фундація займалася постачанням до цієї країни їжі, медикаментів, одягу та інших речей.
Активно виступала проти [[бомбардування Югославії силами НАТО]] в 1999 р. на американському телебаченні. Написала відкритого листа-протеста американському конгресменові Джеймсу Секстону<ref>{{Cite web|url=http://www.princesselizabeth.org/?page_id=1529|title=1999. {{!}} Nj.K.V. Princeza Jelisaveta Karađorđević|website=www.princesselizabeth.org|accessdate=2016-12-26}}</ref>, а Фундація принцеси Єлизавети організувала благодійну мистецьку акцію в нью-йоркській галереї "Тепер" 15 червня 1999 р<ref>{{Cite web|url=http://www.princesselizabeth.org/?page_id=660|title=Galerija Teper: Dobrotvorna aukcija u organizaciji Fondacije princeze Jelisavete {{!}} Nj.K.V. Princeza Jelisaveta Karađorđević|website=www.princesselizabeth.org|accessdate=2016-12-26}}</ref>.
Не дивлячись на протест брата Александраа, Єлизавета виставила свою кандидатуру на президента [[Сербія та Чорногорія|Сербії та Чорногорії]] під час президентських виборів 2004 р. "У випадку перемоги, - заявляла вона. - моїм пріоритетним завданням буде поновити монархію і побудувати правову державу" (серб. ''U slučaju pobede moj prioritet neće biti da ponovo uspostavim monarhiju, već da uspostavim pravu državu'') <ref>{{Cite web|url=http://www.princesselizabeth.org/?page_id=21|title=Biografija {{!}} Nj.K.V. Princeza Jelisaveta Karađorđević|website=www.princesselizabeth.org|accessdate=2016-12-24}}</ref>. Вона виставила свою кандидатуру лише за два тижні до початку виборів, а тому, можливо, що й через брак часу на проведення своєї передвиборної агітаційної кампанії за кандидатуру принцеси Єлизавети проголосувало всього 63 991 голосів, або близько 2.01% виборців, що однак поставило її на 6 місце за результатами виборів (усього брало участь 15 кандидатів).
| |||