Єлизавета Карагеоргієвич: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Створив розділ "цікаві факти". Сам текст запозичив із сербської вікі, але виразив його іншими словами, та доповнив його сербським джерелом |
Немає опису редагування |
||
Рядок 50:
Принцеса Єлизавета навчалася в [[Південно-Африканська Республіка|ПАР]], [[Велика Британія|Великій Британії]] та [[Швейцарія|Швейцарії]]. Також вивчала історію витончених мистецтв у [[Париж|Парижі]]. Володіє англійською, французькою, іспанською, італійською та сербською мовами.
Вийшла заміж 19 січня 1961 року за Говарда Оксенберга, від якого має двух доньок: Кетрін та Кристину. Кетрін Оксенберг пізніше стане американською акторкою, а її найвідомішою роллю в кіно буде роль ''Аманди Керінгтон'' у серіалі 80-х років [[Династія (телесеріал)|"Династія".]] Із першим чоловіком принцеса Єлизавета розвелася в 1969 році. Із другим чоловіком, Нілом Роксбургом Балфором (англ. ''Neil Roxburgh Balfour''), Єлизавета побралася в [[Лондон|Лондоні]] 23 вересня 1969 р. Від нього має сина Ніколаса (англ. ''Nicholas Augustus Balfour''). Із ним у шлюбі пробула до 1978 р. Втретє вийшла заміж 28 лютого 1987 р. за Мануеля Ульоа Еліаша (ісп. ''Manuel Ulloa Elias''), колишнього прем'єр-міністра [[Перу]] (1980-1983 рр.), завдяки шлюбу з яким уперше отримала змогу відвідати Югославію в 1987 р<ref>{{Cite news|url=http://www.rts.rs/page/tv/sr/story/20/RTS+1/1020748/Ekskluzivno:+%C5%A0ta+nam+se+sve+doga%C4%91alo+-+Jelisaveta+Kara%C4%91or%C4%91evi%C4%87.html|title=Ekskluzivno: Šta smo sve preživeli - Jelisaveta Karađorđević|last=Serbia|first=RTS, Radio-televizija Srbije, Radio Television of|accessdate=2016-12-25}}</ref>. Між другим та третім шлюбом мала любовні зв'язки з британським актором [[Річард Бартон|Річардом Бартоном.]]
Громадянка [[Сербія|Сербії]] з 2001 р<ref>{{Cite web|url=http://www.novosti.rs/vesti/naslovna/aktuelno.69.html:346837-Jelisaveta-Karadjordjevic-Ceo-zivot-trazim-dom|title=Jelisaveta Karađorđević: Ceo život tražim dom|website=www.novosti.rs|accessdate=2016-12-25}}</ref>. Довгий час мала разом із сербським, також і американське громадянство, адже представники династії Карагеоргієвичів згідно сербських законів мають право на отримання сербського (до 2006 р. - югославського) громадянства, не втрачаючи при цьому прав на інше громадянство. Але у 2012 р. відмовилася через "емоційні причини" від американського громадянства <ref>{{Cite news|url=http://www.blic.rs/vesti/drustvo/princeza-jelisaveta-se-odrekla-americkog-drzavljanstva/lbzm8dq|title=Princeza Jelisaveta se odrekla američkog državljanstva|date=2015-11-28|language=sr-SP|work=Blic.rs|accessdate=2016-12-24}}</ref>. З 2002 р. живе в Белграді, активно займається громадсько-культурною та політичною діяльністю<ref>{{Cite web|url=http://www.princesselizabeth.org/?page_id=21|title=Biografija {{!}} Nj.K.V. Princeza Jelisaveta Karađorđević|website=www.princesselizabeth.org|accessdate=2016-12-24}}</ref>.
Рядок 59:
Наприкінці 1990 р. в [[Нью-Йорк|Нью-Йорку]] принцеса Єлизавета засновує гуманітарну організацію неполітичного характеру - Фундацію принцеси Єлизавети. У часи [[Югославські війни|громадянської війни в Югославії]] ця фундація займалася постачанням до цієї країни їжі, медикаментів, одягу та інших речей.
Не дивлячись на протест брата спйняогАласандром, Єлизавета виставила свою кандидатуру на президента [[Сербія та Чорногорія|Сербії та Чорногорії]] під час президентських виборів 2004 р. "У випадку перемоги, - заявляла вона. - моїм пріоритетним завданням буде поновити монархію і побудувати правову державу" (серб. ''U slučaju pobede moj prioritet neće biti da ponovo uspostavim monarhiju, već da uspostavim pravu državu'') <ref>{{Cite web|url=http://www.princesselizabeth.org/?page_id=21|title=Biografija {{!}} Nj.K.V. Princeza Jelisaveta Karađorđević|website=www.princesselizabeth.org|accessdate=2016-12-24}}</ref>. Вона виставила свою кандидатуру лише за два тижні до початку виборів, а тому, можливо, що й через брак часу на проведення своєї передвиборної агітаційної кампанії за кандидатуру принцеси Єлизавети проголосувало всього 63 991 голосів, або близько 2.1% виборців, що однак поставило її на 6 місце за результатами виборів (усього брало участь 15 кандидатів).
Бажаючи реабілітувати свого батька, Павла Карагеоргієвича, якого суд Югославії в післявоєнні часи оголосив зрадником за досить толерантну та навіть приязну політику щодо [[Третій Рейх|гітлерівської Німеччини]] в часи його регентства (тоді за вироком суду було конфісковано все його майно, а йому самому заборонили повертатися на батьківщину), принцеса Єлизавета подала 27 вересня 2011 р. заяву з приводу реабілітації батька до Верховного Суду в Белграді<ref>{{Cite web|url=http://www.novosti.rs/vesti/naslovna/aktuelno.69.html:346837-Jelisaveta-Karadjordjevic-Ceo-zivot-trazim-dom|title=Jelisaveta Karađorđević: Ceo život tražim dom|website=www.novosti.rs|accessdate=2016-12-25}}</ref>. Судовий процес тривав близько двох місяців. Павла Карагеоргієвича було реабілітовано 28 листопада 2011 р<ref>{{Cite news|url=http://www.rts.rs/page/tv/sr/story/20/RTS+1/1020748/Ekskluzivno:+%C5%A0ta+nam+se+sve+doga%C4%91alo+-+Jelisaveta+Kara%C4%91or%C4%91evi%C4%87.html|title=Ekskluzivno: Šta smo sve preživeli - Jelisaveta Karađorđević|last=Serbia|first=RTS, Radio-televizija Srbije, Radio Television of|accessdate=2016-12-25}}</ref>. Після цього прах її батьків, принца Павла Карагеоргієвича та принцеси Ольги Грецької та Данської, разом із прахом брата Ніколи, був перенесений зі Швейцарії до Сербії, де їх було перепоховано в церкві Священномученика Георгія Побідоносця в Опленаці - родовій усипальниці Карагеоргієвичів. Перепоховання відбулося в жовтні 2012 р.
== Цікаві факти ==
* Верослав Ранчичь (серб. ''Верслав Ранчић'') написав роман "Істина в останній інстанції" (серб. ''"Коначна истина"'') про життя Єлизавети Карагеоргієвич. У написанні твору допомагала й сама головна особа роману, принцеса Єлизавета, яка дала відповіді письменнику на 186 питань. На основі роману згодом була створена біографічна п'єса з однойменною назвою, яка була втілена в житті на сцені приватного белградського театру "Мадленіянум" (серб. ''Опера и театар
== Примітки ==
| |||