Вікіпедія

Гавронщина: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
м →‎Історія: removed: ­ (19) за допомогою AWB
Немає опису редагування
Рядок 38:
}}
 
'''Гавро́нщина'''  — село [[Макарівський район|Макарівського району]] [[Київська область|Київської області]]. Розташоване на берегах річки [[Здвиж]] та Макарівського (Гавронщинського) водосховища, за 37  км від столиці [[Київ|Києва]] та за 5  км від районного центру смт [[Макарів|Макарова]].
 
Населення села  — 1 006 осіб.
 
Орган місцевого самоврядування  — Гавронщинська сільська рада. Геральдика с. Гавронщина затверджена рішенням 6 сесії XXIV скликання Гавронщинської сільської ради від 19 червня 2003  р.
 
== Історія ==
 
Перша згадка про село відноситься до [[1635]] року. Село заснував дехто на прізвище Гавронський<ref>БукетНариси з історії Ясногородки / &nbsp;Є.&nbsp;В.Букет, Кулаковський В.&nbsp;М.&nbsp;Кулаковський, Міщенко Л.&nbsp;А.&nbsp;Міщенко та ін.; Упорядупоряд. Букет Є.&nbsp;В. Нариси з історії ЯсногородкиБукет. &nbsp;— Біла Церква : Вид.  О.&nbsp;В. &nbsp;Пшонківський, 2010. &nbsp;— сС. 15.</ref>. За [[Російська імперія|Російської імперії]] Гавронщина належала сім'ї [[Трубецькі|Трубецьких]]. Власниця-полька Людовіка Казимирівна Росцішевська вийшла заміж за Олександра Петровича Трубецького{{уточнити}}, відомого [[Декабристи|декабриста]]. О. П.Олександр Трубецький був членом «масонської ложі», він же побудував у селі [[Бібліотека|бібліотеку]], [[Школа|школу]], перевіз [[Церква Іоана Златоуста (Старий Київ)|церкву]] Різдва Святої Богородиці]] з [[Київ|Києва]] та відкрив гуральню.
 
Ось як про ці події та історію села в [[19 століття|XIX столітті]] зазначено в краєзнавчих джерелах, зокрема в [[Сказання про населені місцевості Київської губернії|«Сказаннях...Сказаннях…»]] [[Похилевич Леонтій Іванович|Леонтія Похилевича]] ([[1864]]):
[[Файл:Церква і колона маєтку в Гавронщині.jpg|міні|ліворуч|170пкс|Церква Різдва Пресвятої Богородиці і колона з маєтку Трубецьких]]
{{цитата|«'''Гавронщина''' село, що розташоване з обох сторін р. Здвиж, нижче Макарова за 3 версти. Жителів проживає православних 504 (''на 1864'') 646 (''на 1887'').<br />
До 1816&nbsp;р. Гавронщина зараховувалася до Макарівського маєтку. Цього року старша дочка колишнього Київського губернського маршала Казимира Росцішевського Людвіка вийшла заміж за князя Трубецького й одержала як придане Гавронщину. Дочці її Єлизаветі Іванівні нині належав маєток, у просторі 42 десятин неорної землі, 431 орної та 263 лісу. У хуторі Рак їй також належить орної 22 і 579 десятин лісу.<br />
Визначні пам'ятки села складали: будинок поміщиці, три водяних млина, з яких один питлівка, хлібний магазин, залишки мідного заводу. При власницькому будинку мається невелика православна церква в ім'я Різдва Пресвятої Богородиці.»}}
 
У 1932-1933 1932—1933&nbsp;рр. під час Голодомору селяни зруйнували могилу Трубецького в пошуках скарбів, щоб обміняти на хліб. Усього від голоду померли 6 осіб.
У 1934 &nbsp;р. у селі відкрито завод з видобутку і переробки торфу.
 
10 липня 1941 &nbsp;р. німецькі окупанти захопили Макарів, Гавронщину та інші села району. Під час окупації населеного пункту на примусові роботи до Німеччини вивезено 9 дівчат та 2 юнаки.
У 1942-1943 1942—1943&nbsp;рр., під час німецької окупації, в Гавронщині діяла підпільна організація з 42-х осіб. Підпільники збирали інформацію про німців, розповсюджували листівки серед населення про становище на фронтах, забезпечували партизан продуктами, ліками тощо. Крім того, тісно співпрацювали з підпільними групами інших сіл району. Найактивніші з них були закатовані нацистами: це С. Д. М'якшило, В.&nbsp;В. &nbsp;Єлісєєв, О.&nbsp;К. &nbsp;Чумак, І.&nbsp;П. &nbsp;Чуприна, М.&nbsp;І. &nbsp;Шевчук, В.&nbsp;Ю. &nbsp;Шишацький, В.&nbsp;К. &nbsp;Волощенко.
Гавронщина була знову завойована СРСР 8 листопада 1943 &nbsp;р. руками воїнів 136-го стрілецького полку 42-ї гвардійської стрілецької дивізії. Відступаючи, гітлерівці спалили маєток Трубецьких, де на той час була школа. На фронтах воювали понад 250 односельчан, 150 з яких не повернулися додому.
 
У 1949 &nbsp;р. в Гавронщині побудовано клуб, посаджено 560 га хвойних лісів.
У 1960-х роках у Гавронщині містилася центральна садиба колгоспу ім. Калініна. Господарство спеціалізувалося на вирощуванні картоплі, льону, тваринництві; розвивалися садівництво та городництво. На той час у селі діяли восьмирічна школа, клуб, бібліотека.
 
В [[Історія міст і сіл Української РСР|"«Історії міст і сіл Української РСР"»]] про Гавронщину початку 1970-х було подано таку інформацію:
{{textцитата|Гавронщина - село, центр сільської Ради, розташоване на правому березі річки Здвижу, за 4 км від районного центру. До найближчої залізничної станції Клавдієве - 19 км. Населення - 1053 чоловіка. Поблизу села є значні поклади торфу, що використовуються для місцевих потреб. На пісках та ярах посаджено 560 га хвойних лісів.
У Гавронщині - центральна садиба колгоспу ім. Калініна, який має 2600 га землі, в т.ч. орної - 1561 га.<ref>{{ІМСУ}}</ref>.}}
 
Гавронщинці брали активну участь у ліквідації аварії на ЧАЕС 1986 &nbsp;р. Було зведено 190 будинків для переселенців із Чорнобильської зони.
 
При Будинку культури працює фольклорно-етнографічний ансамбль.
21 вересня 2009 &nbsp;р. у Гавронщині відкрито оберіг села&nbsp;— - "«Мати Божа із чотирма янголятами"».
На сьогодні на території села функціонують ЗОШ ім. М.&nbsp;П. &nbsp;Новика, Будинок культури, бібліотека, амбулаторія, поштове відділення, філія Ощадбанку; працюють салон-виставка продажу товарів народного промислу, кафе-бар, продовольчі та господарчі магазини; діють підприємства: ТОВ "«МБК МАКАРІВ"», ПП "«Алта"», ПП Алтатранс", ПП "«Лендтранс"», ДП "«Гавронщинаторф"», ДП "«Макарів"».
 
У теперішній час ([[2000-ні]]) з колишнього маєтку Трубецьких можна побачити тільки залишки [[Колона|колони]] будівлі біля могили князя. Стара церква Різдва Пресвятої Богородиці, яка в реєстрі пам'яток значиться під [[1887]] роком, пізніше була обкладена цеглою.
Рядок 84:
''Слова та музика А. Єзерніцької''
 
::::: Гавронщина, мила і рідна земля!
::::: Такої на світі більше нема.
::::: Радіє та квітне наша земля,
::::: Буйні ліси та безкрайні поля!
:::::Гавронщина -Гавронщина&nbsp;— ти Батьківщина моя!
::::: Вічна пам'ять і слава в минулих роках.
::::: В день Святого Миколи родивсь наш земляк
::::: Радянський герой -&nbsp;— з добрим серцем солдат.
::::: Гавронщина, щедра, багата земля,
::::: Безкраї пшеничні та житні поля.
::::: Радіє та квітне весною земля,
::::: Ми йдемо в щасливе, ясне майбуття.
 
== Галерея ==
Рядок 109:
</gallery>
 
== ВиноскиПримітки ==
{{reflist}}
 
== Джерела та посилання ==
{{commonscat|Havronschina}}
* [[Похилевич Леонтій Іванович|Похилевич Л. І.]] [[Сказання про населені місцевості Київської губернії|«Перекази про населені місцевості Київської губернії статистичні, історичні та церковні нотатки про всі хутори, села, городки та міста, що знаходяться в межах губернії»]], 1864.
* [http://ukrainaincognita.com/kyivska-oblast/makarivskyi-raion/gavronshchyna/gavronshchyna Гавронщина на ''ukrainaincognita.com'' («Україна Інкогніта»)]
* [http://adm.makariv.org/index.php?option=com_content&view=article&id=150 Стаття про Гавронщину на сайті Макарівської РДА]
* Ащенко Н. В., [[Євген Букет|Букет Є. В.]], [[Нетреба Діна Свиридівна|Нетреба Д. С.]] та ін.; Упоряд. [[Євген Букет|Букет Є. В.]] Нариси з історії Макарівського району: До 15-ї річниці Незалежності України. &nbsp;— Київ : «Логос», 2006. &nbsp;— С. 242-245242—245.
 
{{Макарівський район}}
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Гавронщина