Панчен-лама: відмінності між версіями

Щодо нинішнього Панчен-лами виникла конфліктна ситуація. Уряд [[КНР]] присвоїло цей статус Ґ'ялцену Норбу, у той час як Тибетський уряд у вигнанні і [[Далай-лама XIV]] визнають [[Ґендун Чок'ї Німу|Ґендуна Чок'ї Німу]], який зник у 1995 році.

Панчен-лама несе особисту відповідальність за знаходження [[реінкарнація|реінкарнації]] наступного Далай-лами, і навпаки. При цьому пошук наступної реінкарнації є суто релігійним питанням, пов'язаним із складними ритуалами і напрацьованими традиціями. Під час пошуку Панчен-лами остаточне рішення повинен приймати Далай-лама. Ця традиція виникла ще з часів п'ятого Далай-лами, Лобсанґа Ґ'яцо, який нарік Панченом свого наставника — [[Лобсанґ Чок'ї Ґ'ялцен|Лобсанґа Чок'ї Ґ'ялцена]], ученого з монастиря [[Ташилунпо]] у [[Шиґадзе]]. Три попередні реінкарнації Лобсанґа Чок'ї Г'ялцена також були визнані Панчен-ламами.

У першій третині XX століття відбувся конфлікт між [[Далай-лама XIII|Далай-ламою ХІІІ]] [[Тхуптеном Ґ'яцо]] і Панчен-ламою ІХ [[Тхуптеном Чок'ї Німою]]. На той час Тибет потребував сильної армії, і буддійський першоієрарх звелів зробити жорсткішою податкову політику по відношенню до монастирів. Це викликало незадоволення адміністрації Ташилунпо. У 1923 році Панчен-лама виїхав із Тибету в Богдо-Ханську Монголію, а звідти - у Східний Китай, де вступив у контакт із китайським урядом Гоміньдану, яке призначило його своїм "уповноваженим на західному кордоні". У 1932 році Далай-лама закликав Панчен-ламу повернутися, однак той відмовився. Протистояння закінчилося тільки зі смертю обох ієрархів у 1930-х роках.

У 1959 році, після того як в У-Цанг увійшли війська НОАК иі Далай-лама емігрував до Індії, Панчен-лама Х став головною політичною фігурою в Тибеті. Однак через дев'ять років його посадити до китайської в'язниці, звільнено у 1977 р.році, при цьому до 1982 року він утримувався в Пекіні під домашнім арештом. У 1983 році він одружився з китаянкою, у нього народилася донька. У 1989 році, перебуваючи в Шигадзе, він несподівано помер у віці 51 року. Відомий факт, що перед смертю він виголосив промову із засудженням китайської окупації Тибету. Деякі організації критикували його, називаючи китайською маріонеткою, однак Далай-лама і більшість буддійських лам та вчених вважали, що він зробив усе можливе, потрапивши у скрутну ситуацію, і намагався всіляко допомогти людям.