Відкрити головне меню

Зміни

[[Файл:1991 CPA 6379.jpg|thumb|200px|[[Поштова марка]] [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] присвячена С. М. Соловйову, 1991 рік]]
Сергій Михайлович Соловйов народився 5(17) травня 1820 року у Москві в сім'ї [[священик]]а. У 1833-38 навчався у [[Гімназія|гімназії]]. У 1838 вступив на історико-філологічне відділення філософського факультету [[Московський державний університет імені М. В. Ломоносова|Імператорського Московського університету]]. Після закінчення університету (1842) протягом 1842-44 перебував за кордоном як домашній учитель дітей [[Граф (титул)|графа]] [[Строганов Олександр Григорович (граф)|Олександра Строганова]]. Відвідував лекції [[Франсуа Гізо]], [[Жуль Мішле|Жуля Мішле]] у [[Париж]]і, [[Карл Ріттер|Карла Ріттера]], [[Леопольд фон Ранке|Леопольда фон Ранке]] у [[Берлін]]і, познайомився з відомими славістами [[Вацлав Ганка|Вацлавом Ганкою]], [[Франтішек Палацький|Франтішеком Палацьким]], [[Павел Йозеф Шафарик|Павелом Шафариком]]. У 1845 захистив магістерську, а в 1847 — [[доктор наук|докторську]] [[Дисертація|дисертацію]]. З 1847 — професор Московського університету. У 1864-70 — декан історико-філологічного ф-ту, у 1871-77 — ректор Московського університету. В останні роки життя був головою Московського товариства історії і старожитностей російських, директором [[Оружейна палата (Москва)|Оружейної палати]]. У студентські роки Соловйов симпатизував російським [[Слов'янофільство|слов'янофілам]], згодом поділяв погляди [[Західництво|західників]], займаючи помірковану ліберальну позицію. Був придворним учителем російських імператорів. Відстоював автономні права університетів, за що змушений піти у відставку з посади ректора.
 
Історичний процес розглядав переважно в геґелівському дусі як послідовну зміну одних «історичних» народів іншими, зокрема відкидав позитивістську ідею безумовності суспільного поступу (див. [[Теорії поступу|Поступу теорії]]). Поділяв трифакторну модель у репрезентації історичного життя: географічне середовище, природа племені та виховання. Прихильник геґельянського органіцизму в репрезентації світу історії. Висвітлював історію російського народу в контексті його державності, проте розглядав державу як «природний продукт народного життя». Тримався думки, що держава і народність, як складові історії Росії, нерозривно пов'язані між собою. Наголошував на необхідності вивчення державних форм у найтіснішому зв'язку з історією суспільства, передусім у руслі тих змін та перетворень, які вносили до його історичного життя урядові інституції. Водночас С. уникав протиставлення історії держави та землі, історії держави і народу. Зосереджував свої дослідницькі інтенції на реконструкції як держави, так і суспільства, побуту. На думку С., поступовий перехід громадського укладу в побут державний, послідовне перетворення племен у князівства, а князівств&nbsp;— у єдине державне ціле, становлять сенс російської історії. Вважав, що російську історію не варто жорстко диференціювати чи поділяти на окремі частини, періоди, етапи, а, навпаки, слід з'єднувати відмінні просторово-хронологічні сегменти, концентрувати увагу на їхніх генетичних зв'язках та на безпосередньому наступництві державних і суспільних форм. С. тлумачив кожне явище, подію чи факт із перспективи каузального ланцюга внутрішніх причин і лише опосередковано оперував контекстами зовнішніх впливів. Відводив особливу роль географічному середовищу та колонізаційному процесу в дусі німецького географа К.Ріттера, в яких убачав витоки засадних цивілізаційних відмінностей в історії Росії та Західної Європи<ref name="ЕІУ">''Пінчук Ю. А., Ясь О. В.'' [http://corp.nbuv.gov.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Solovjov_S Соловйов Сергій Михайлович] // {{ЕІУ|9|702}}</ref>.
 
Автор капітальної «Истории России с древнейших времен» до 1770-их pp. (29 тт., 1851&nbsp;— 79; нове видання в 15 тт., 1959&nbsp;— 66) і низки монографічних праць.
73 214

редагувань