Мускариновий ацетилхоліновий рецептор: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування
Advbot (обговорення | внесок)
Рядок 1:
==Загальні дані==
[[imageЗображення:Ach-MuscR.jpg|thumb|400px|Структурна схема М2-мускаринового ацетилхолінового рецептору людини із первинною амінокислотною структурою (див. розшифровку однолітерових кодів амінокислотних залишків в статті "[[Амінокислота]]"). На позаклітинному N-термінальному домені показано чотири сайти глiкозиляції. Залишки [[аспартат|аспартату]], [[тірозин|тірозину]] та [[теронін|треоніну]] в крізьмембранних частинах рецепторної молекули, які вважаються залученими до процесу зв’язування агоністу, виділені жовтим кольором. Частини другої та третьої внутрішньоклітинної петлі, залучені до розпізнавання G-протеїнів, виділені блакитним. Гіпотетичні місця фосфорилювання треоніну на С-терміналі виділені рожевим.]]
'''Мускаринові рецептори''' являють собою (разом з [[нікотиновий ацетилхоліновий рецептор|нікотиновими]]) один з двох класів [[ацетилхолінові рецептори|ацетилхолінових рецепторів]]. Цей клас рецепторів селективно активується [[алкалоїди|алкалоїдом]] мускарином з гриба [[Мухомор червоний]] (''Amanita muscaria''), і блокується алкалоїдами [[беладона|беладони]] – такими як [[атропін]] та [[скопаламін]]. Мускаринові рецептори беруть участь в проведенні [[ацетилхолін]]-залежних нервових сигналів в [[синапс|синапсах]] [[ЦНС]], автономних гангліїв, гладкої мускулатури, та інших систем, яким притаманна парасимпатична інервація.