|
| діти = '''син:''' [[Чулалонгкорн]]
| нагороди =
{{{(!}}
{{!}} {{Орден Дев'яти каменів}} {{!!}} {{Орден Білого слона 1 класу}}
{{!})}}
| похований =
| дружина = [[Дебсіріндра]]
| Вікісховища =}}
'''Монгкут, Рама IV''' ({{нар}} {{ДН|18|10|1804}} — -{{пом}} {{ДС|15|10|1868}}, [[Бангкок]], [[Сіам]]) — четвертий король [[Сіам]]у в [[1851]]-[[1868]] з династії [[Чакрі]].
== Життєпис ==
Після смерті батька в [[1824]] змушений піти в буддійський монастир, так як його батько не оголосив офіційного наступника, а більшість царедворців підтримало його старшого брата [[Чессадабодіндра (Рама III)|Чессадабодіндру (Рама III Нангклао)]], який, ставши королем, прийняв ім'я Пра Нангклао.
Під час перебування в монастирі принц Монгкут вивчає європейські та східні мови, займається вивченням давньоіндійських буддійських текстів. Спостерігаючи за життям ву монастирі, прийшов до висновку, що сіамське духовенство втратило ортодоксальну чистоту та заснував нову течію в буддизмі [[Тхеравада|Тхеравади]] — [[Дхаммают]] (існує до цього дня), правила в якій ближче до ортодоксального буддизму, ніж звичайні практики.
Після смерті брата в 1851 принц Монгкут залишає монастир і стає новим королем Рамою IV. Під час його правління [[Сіам]] проводить політику зближення з європейськими державами, уникаючи колонізації [[СК]] або [[Франція|Францією]], що коштувало королю поступок в торгівлі та території.
У 1855 змушений укласти договір зі СК, за яким [[Сіам]] йшов на значні поступки, включаючи право екстериторіальності для британських підданих. У наступні роки, щоб не допустити посилення СК ву Сіамі, Рама IV укладає ряд подібних договорів з іншими європейськими державами: в 1856 — з Францією, в 1859 — з [[Португалія|Португалією]], в 1860 — з [[Нідерланди|Нідерландами ]], в 1862 — з [[Пруссія (королівство)|Пруссією]], а в 1868 — з [[Бельгія|Бельгією]], [[Італія|Італією]], [[Швеція|Швецією]] та [[ Норвегія|Норвегією]]. Таким чином, Монгкуту вдалося не поступитися політичним суверенітетом Сіаму, ведучи тонку дипломатичну гру на різниці інтересів європейських країн в цьому регіоні. Однак він не зміг протистояти наростаючому тиску Франції і в 1867 майже вся територія [[Камбоджа|Камбоджі]] переходить під її протекторат.
У 1868, під час поїздки по болотистих районах країни, Монгкут захворів [[малярія|малярією]] та після повернення в [[Бангкок]] помер.
== Родина ==
Дочка Монгкута — Сунандха Кумаріратана — загинула в 1880. Її королівський човен перекинувся, але ніхто зі спостерігачів за трагедією був не в силах їй допомогти — згідно сіамських законів тих часів, ніхто не мав права торкатися до королівської сім'ї <ref name = "Sunandha Kumariratana"> [http://hangmag.com/ 2013/03/26 /% D1% 82 % D1% 80 % D0% B0% D0% B3% D0% B8% D1% 87 % D0% B5% D1% 81 % D0% BA% D0% B0% D1% 8F -% D0% BD% D0% B5% D0% BF% D1% 80 % D0% B8% D0% BA% D0% BE% D1% 81 % D0% BD% D0% BE% D0% B2% D0% B5% D0% BD% D0% BD% D0% BE% D1% 81 % D1% 82 % D1% 8C / Hangover Magazine Трагічна недоторканність] </ref>.
== Цікавинки ==
Деякі факти з історії та традицій [[Сіам]]у, в тому числі і біографія Рами IV, стали відомі широкій європейській аудиторії завдяки роману про життя [[Анна Леонуенс|Анни Леонуенс]] — англійки, яка протягом п'яти років викладала у відкритій Монгкутом палацовій школі для королівських дітей. Книга «[[Анна та король Сіаму]]», написана про неї американською письменницею [[Маргарет Лендон]], лягла в основу мюзиклу «[[Король і я (мюзикл) | Король і я]]», а також кількох художніх фільмів (в тому числі «[[король і я (фільм)|Король і я]]» — 1956 (екранізація мюзиклу), і «[[Анна і король]]» — 1999). Згодом багато фактів ву цій книзі були визнані вигадкою, а фільм «Анна і король» донині заборонений до показу в Таїланді, як такий, що «порочить образ короля Монгкута», шанованого всіма тайцями.
== Примітки ==
|
