Транслітерація: відмінності між версіями

'''Транслітерáція''' ''(''[[транс]]'' і {{lang-la|''litera''}} - [[буквалітера]])'' — механічна передача [[текст|тексту]] й окремих [[слово|слів]], які записані однією графічною системою, засобами іншої графічної системи при другорядній ролі звукової точності, тобто передача однієї [[писемність|писемності]] [[буквалітера|літерами]] іншої.

Транслітерація застосовується для спрощення друкарського набору або для заміни маловідомого алфавіту відомим. Транслітеруванню піддаються географічні назви та інші [[власні назви]], [[термін]]и, що набули міжнародного визнання. При їх перенесенні з мови в мову бажано дотримуватися точності або в збереженні буквеного образу топоніма чи власного імені, або у відтворенні звучання. Зумовлене це тим, що жоден з існуючих алфавітів не забезпечує повної відповідності між написанням і вимовою. Не становлять у цьому винятків і топоніми та власні назви. Тому їх транслітерування можна здійснювати або за читанням буквлітер, або за їх вимовою, прийнятою у мові-оригіналі. Це й зумовило застосування двох принципів передачі власних назв: перше — побуквене відтворення, друге — записування звучання слова без уваги на його буквенне оформлення у мові-оригіналі.

Ілюстрацію першого принципу може становити транслітерування назви столиці [[Велика Британія|Великої Британії]]. У мові-оригіналі вона має такий буквений вигляд: London (вим. приблизно [Ландон]). В українській мові це слово транслітеровано за буквамилітерами — [[Лондон]].