Шведсько-московська війна (1610—1617): відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
MobyBot (обговорення | внесок) м →Похід Делагарді: replaced: біля 1 → близько 1 (2) |
||
Рядок 41:
25-26 березня 1609 року експедиційний корпус Делагарді, відповідно до умов Виборзького трактату, перейшов кордон Московського царства і рушив до Новгорода на з'єднання з військом Василя Шуйського, яким командував Михайло Скопин-Шуйський. В Новгороді Делаґарді отримав вірчі грамоти та частку оплати на утримання війська (що викликало невдоволення у війську Делаґарді).
2 травня Делаґарді та московське військо рушили до обложеної прихильниками [[Лжедмитрій II|Лжедмитрія II]] Москви, вступаючи в сутички з прихильниками Лжедмитрія (під Кам'янкою, Торжком, Твер'ю). На середину літа через затримку платні в корпусі Делаґарді виникли бунти найманців — спочатку фінів, а потім французів і німців, частина з них покинула корпу; таким чином в корпусі лишилося
Надалі корпус брав участь у битвах проти прихильників [[Лжедмитрій II|Лжедмитрія II]] під Калязіним та в деблокуванні Москви.
[[4 липня]] [[1610]] року корпус Делагарді в складі війська [[Шуйський Дмитро Іванович|Дмитра Шуйського]] (брата московського царя Василя Шуйського) брав участь у [[Клушинська битва|битві під Клушином]] на Смоленщині з польським військом гетьмана [[Станіслав Жолкевський|Станіслава Жолкевського]], але був покинутий сам на сам —
17 серпня московські бояри визнали царем королевича Владислава. Для Делаґарді це означало зближення Московського царства і Речі Посполитої, з якою Шведська імперія перебувала в стані війни, тому, вже на початку серпня, враховуючи інструкції короля, він попрямував до Корели, маючи намір взяти обіцяне силою. Не маючи достатньо сил (через дезертирство фінів, французів та німців, та перехід англійців на бік Жолкевського), Делаґарді з вересня 1610 року по березень 1611 року утримував фортецю в облозі, в результаті якої гарнізон Корели здався.
|