Реактивна система залпового вогню: відмінності між версіями

Перший приклад застосування залпової ракетної системи відомий в 1401 році в [[Китай|Китаї]] під час битви біля Джиньхана за правління династії [[Чосон]]. Тоді була застосована [[Хвачха]] — новітня для того часу корейська зброя.

 

 

Після Індії на території [[Китай|Китаю]] був розроблений пристрій для стрільби [[феєрверк]]ами. Наприкінці 18-го століття їх використовували проти [[Британська Ост-Індська компанія|Британської Ост-Індської компанії]] й [[британці]] цю ідею принесли до Європи. Перше велике використання «гранатомета» в Європі відбулося [[4 квітня]] 1807 року, коли Англія з моря обстріляла [[Копенгаген]] і місто було у вогні. [[Вільям Конгрев]] (1772–1828) розробив ідею ведення вогню ракетами під час наполеонівських війн. Як наслідок, ці одиниці зброї були у Франції, Росії, Австрії та Швейцарії, США і створювались для саксонців.

Так, першими самохідними установками залпового вогню і, можливо, найвідомішими були радянські «Катюші», знані також як «орга́н Сталіна», вперше використані під час Другої світової війни й експортувалися згодом для радянських союзників. Це була проста система, в якій установка для запуску включала звичайні рейки, встановлені в задній частині вантажівки ЗІС-6.

 

 

== Сучасні РСЗВ  ==