У Х столітті Ірландія, що мала населення біляблизько 0,5 мільйона чоловік, складалася з 150 різних дрібних королівств, які в свою чергу складалися з земель кланів, де правили вожді кланів. Між дрібними королівствами та кланами постійно велись війни. Дрібні королівства об'єднувались у більш крупні королівства, які постійно то розпадалися на дрібніші, то знову збільшували свою територію. Найбільшими і найсильнішими були королівства [[Коннахт]], [[Ленстер]], [[Манстер]] та [[Улад]] ([[Ольстер]]). Великі володіння були у двох гілок клану О'Нілів (Уа Нейлів) — північних і південних О'Нілів. Влада верховного короля Ірландії (Ард Рі) була номінальною — він мусив постійно балансувати між силами різних королівств підтримуючи то одну то другу сторону. Протягом 600 років верховна королівська влада перебувала в руках династії О'Нлів, але самі О'Ніли розкололись на кілька гілок і ворогували між собою. Переважно, кожний наступний король приходив до влади в результаті перевороту, заколоту або громадянської війни зі своїм попередником. Постійні внутрішні війни ослаблювали Ірландію і робили її доступною для завоювання [[Вікінги|вікінгів]]. Вікінги захопили великі території в Ірландії, заснувавши свої володіння, зокрема [[Дублін]] і території навколо нього. Виникла загроза захоплення всієї Ірландії вікінгами.
[[Файл:270 Cashel.JPG|thumb|Замок Кашел — на «горі королів», де була резиденція короля та місце коронації короля Бріана Боройме.]]
