Відмінності між версіями «Бандура»

33 байти вилучено ,  3 роки тому
→‎Походження: типографське оформлення
(→‎Походження: типографське оформлення)
=== Походження ===
 
Існує кілька тез щодо походження української бандури. Вірогідно, вона еволюційно пов'язана з кобзою, а не з гуслями. Давньоруські гуслі мали невелику кількість струн (4-54—5), на яких грали брязканням ({{lang-ru|бряцаньем}}). Такий спосіб гри, притаманний балалайці, не зафіксований в Україні. До речі, як не знайдено жодного зразка самих давньоруських гусель. Після об'єднання з [[Литовське князівство|Литовським князівством]] ([[1321]] р.) орієнтація русинських земель була спрямована на західну культуру. Імперська культурологічна асиміляція почалася з кінця XVIII ст., коли багатострунний український музичний інструмент «бандура» вже сформувався і побутував ([[1740]] р.).
 
На користь тези про походження бандури від кобзи говорять такі факти:
 
=== Використання ===
 
 
Кобза-Бандура споріднена з центральноєвропейською [[пандура|пандурою]] чи [[мандора|мандорою]]. Всі ці інструменти через середньовічну [[лютня|лютню]] походять від тюркського [[копуза]] та близькосхідного [[уда]]. Зображення кобзи-бандури відомі з XII ст.
Ще у XV ст. українських придворних бандуристів запрошували до королівського двору [[Польща|Польщі]], а у XVIII–XIX ст. — до російського імператорського двору. Найвидатніші давні бандуристи  — [[Білоградський Тимофій|Т. Білоградський]] (відомий лютнист, XVIII ст.), [[Шут Андрій|А. Шут]] (XIX ст.), [[Вересай Остап Микитович|О. Вересай]] (XIX ст.) та ін.
 
На початку XIX ст. [[старосвітська бандура|*старосвітська* бандура]] витіснила ладкову бандуру. В різний час бандура мала від 7—9 до 20—30, а то й більше струн, виготовлених із жил; пізніше їх обвивали мідним дротом. Великого поширення бандура набула серед українського козацтва. На бандурах грали мандрівні сліпці-бандуристи, які виконували пісні специфічних жанрів — історичні, думи, псальми, канти тощо.
 
Діатонічна багатострунна бандура — це музичний інструмент з арфоподібним способом гри (без перетискання струн на грифі). Зразок [[1840]] (помилково датований [[1740]]) року знаходиться у Санкт-Петербурзькій консерваторії під назвою «бандура Недбайла».
У радянські часи бандура трансформована у важкий, немобільний багатострунний інструмент. Однак збереглася в первісному вигляді завдяки зусиллям архітектора і музиканта [[Ткаченко Георгій|Георгія Ткаченка]] і сьогодні відновлена молоддю з Київського кобзарського цеху під керівництвом художника і музиканта [[Будник Микола Петрович|Миколи Будника]].
 
[[Файл:Coin of Ukraine Bandura R.jpg|thumb|[[Бандура (монета)|Монета НБУ, присвячена бандурі]]|left|150px]]
 
Сьогодні [[бандурист|концертні бандуристи]] в Україні використовують інструменти [[Бандура київського типу|київського типу]] переважно виробництва [[Чернігівська фабрика музичних інструментів|Чернігівської]] або [[Львівська музична фабрика|Львівської музичної фабрики]]. Ці інструменти зроблені за конструкцією [[Скляр Іван|І. Скляра]] та [[Герасименко Василь Явтухович|В. Герасименка]]. Стандартна бандура пріма-прима має 55-5855—58 струн і настроєна в тональності соль мажор. Концертні інструменти відрізняються від бандури пріми-прими тим, що мають механіку для перестроювання приструнків. Концертні інструменти мають 61-6561—65 струн. Обидві фабрики виробляли також інструменти дитячих розмірів. Львівська фабрика випускає ще бандуру підліткову, яку теж можна замовити з механічним перестроювачем.
 
В діаспорі популярні бандури харківського типу конструкції братів [[Гончаренко Петро Федорович|Гончаренків]]. Інструменти бувають діатонічні (34-3634—36 струн), напівхроматичні та хроматичні. Вони мають механіку для швидкого перестроювання окремих струн.
 
У 60-ихх роках були зроблені експериментальні Київсько-Харківські бандури конструкції [[Скляр Іван|І. Скляра]] які, проте, не вкорінилися в Україні. Інструмент був побудований на основі Київської бандури і для грання харківським способом не був зручний. Складна механіка для перестроювання тональності негативно впливала на акустичні властивості концертних варіантів цього інструменту.
 
Останнім часом зроблені спроби відродити харківську бандуру в Україні. [[Герасименко Василь Явтухович|В. Герасименко]] зробив декілька варіантів харківської бандури, які мають тональну механіку для перестроювання бандури, але інструменти ще недосконалі й їх ще не почали виробляти серійно.
 
== Відомі кобзарі ==
* [[Вересай Остап Микитович|Остап Вересай]] ( 1803- 18901803—1890) — [[кобзар]], виконавець народних дум, історичних, побутових, жартівливих та сатиричних пісень.
 
== Відомі бандуристи ==
* [[Хоткевич Гнат Мартинович|Гнат Хоткевич]] (1878-19381878—1938) — бандурист-соліст, [[композитор]], [[мистецтвознавець]], [[етнограф]], [[педагог]], художній керівник [[Полтавська капела бандуристів|Полтавської капели бандуристів]].
* [[Китастий Григорій Трохимович]] (1907-1984) - український [[бандурист]],[[композитор]], художній керівник Капели Бандуристів ім. Шевченка
* [[Посікіра Людмила Кузьмівна|Людмила Посікіра]] (1952) — українська бандуристка, професор, викладач бандури в Львівській консерваторії, Народна артистка України.
620

редагувань