Глазунов Ілля Сергійович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 33:
Під час [[Перебудова|перебудови і гласності]] був розрекламований [[Радянська пропаганда|радянськими змі]] як демонстративний [[Фронда|фрондер]]-«[[антикомуніст]]», що надало його імені популярності у громадськіх кілах Росії та України. В цей же час створив чимало великоформатних полотен у жанрі псевдо-історизму (російської великодержавної [[Міфологія|міфології]]) або «фольк-хісторі», найбільш відоме з яких «Мистерия ХХ века».
==Самореклама==
* Починаючи з першої виставки Глазунова в Москві [[1957]] в престижному Центральному Домі працівників мистецтв (рос. ЦДРИ) про молодого Глазунова поширювались чутки, що він «...бідний, женемий радянською владою, не визнаний керівництвом інституту імені Рєпіна, неортодоксальний, сміливий та талановитий...».▼
{{початок цитати}}...найбільший художник сучасності, портретист і пейзажист, творець монументальних історичних полотен...<ref>[http://glazunov.ru/ Власна сторінка художника.]</ref>{{кінець цитати}}▼
*Через 30 років, в [[1988]] [[Центральне телебачення Держтелерадіо СРСР|Центральне радянське телебачення]] повідомляє про виставку в найбільшому виставочноу залі Москви - Манежі, народного художника СРСР, професора МДХІ ім. Сурікова, ректора академії мистецтв імені себе самого. І знову як 30 років тому, Глазунов скаржиться на «невизнання і цькування», натякає мало не на змову проти себе з боку критиків, перераховує образи. Мільйони глядачів вірять в його «важку долю». Вважають його «бідним, гнаним, неортодоксальним, сміливим».<ref>[http://art.sovfarfor.com/zhivopis/paradoks-ili-glazunova Парадокс Ильи Глазунова]</ref>▼
▲* На власному сайті в інтернеті Глазунов розістив наступну харасктеристику:{{початок цитати}}...найбільший художник сучасності, портретист і пейзажист, творець монументальних історичних полотен...<ref>[http://glazunov.ru/ Власна сторінка художника.]</ref>{{кінець цитати}}
==Критика==
Рядок 41 ⟶ 44:
{{цитата|Глазунов сам по собі інтересу не представляє, він не більше ніж епігон російського живопису 19 століття, причому епігон не дуже вправний і цілком бездарний. А популярність його пояснюється тим, що радянська публіка і радянський живопис, нарешті, доросли до кітчу. Так що цікавий не Глазунов, цікаво суспільство, в якому він - геній.<ref>цит.по: [http://www.olgin.ru/den/7/186.html Дмитрий Хмельницкий. ФЕНОМЕН ИЛЬИ ГЛАЗУНОВА]</ref>}}
▲* Починаючи з першої виставки Глазунова в Москві [[1957]] в престижному Центральному Домі працівників мистецтв (рос. ЦДРИ) про молодого Глазунова поширювались чутки, що він «...бідний, женемий радянською владою, не визнаний керівництвом інституту імені Рєпіна, неортодоксальний, сміливий та талановитий...».
▲*Через 30 років, в [[1988]] [[Центральне телебачення Держтелерадіо СРСР|Центральне радянське телебачення]] повідомляє про виставку в найбільшому виставочноу залі Москви - Манежі, народного художника СРСР, професора МДХІ ім. Сурікова, ректора академії мистецтв імені себе самого. І знову як 30 років тому, Глазунов скаржиться на «невизнання і цькування», натякає мало не на змову проти себе з боку критиків, перераховує образи. Мільйони глядачів вірять в його «важку долю». Вважають його «бідним, гнаним, неортодоксальним, сміливим».<ref>[http://art.sovfarfor.com/zhivopis/paradoks-ili-glazunova Парадокс Ильи Глазунова]</ref>
==Цікаві факти==
| |||