Глазунов Ілля Сергійович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 29:
У молодості починав писати у звичайного до свого часу жанрі [[соціалістичний реалізм|соціалістичного реалізму]]. Починаючі з другої половини 1950-х перейшов до офіціозного парадного портрету. Малював портрети політичних керівників, радянських вождів, голів інших держав, коронованих та впливових осіб, зірок мас-культури. Завдяки напрацьованим персональним зв'язкам багато виїжджав за державний кошт за кордон [[СРСР]], що на той час для звичайних радянських митців і художникам було неможливим.
В значній мірі погляди та художній стиль Глазунова склалися в салоні його покровителя — радянського [[КПРС|компартійного]] «митця» ще [Сталінізм|сталінської]] доби [[Михалков Сергій Володимирович|Сергія Михалкова]], який себе неофіційно позицінував як «православний дворянин» що співчуває російським націоналістам. Сімейний салон Михалкових неофіційно належав до поміркованих кіл так званої «російської партії» в радянської [[Партноменклатура|партноменклатурі]].
На кінці [[Період застою|радянського часу]], відчувши [[кон'юнктура|кон'юнктурниій]] інтерес до теми [[російський націоналізм|російського націоналізму]] та [[РПЦ|московського правосла'вя]]. Під час [[Перебудова|перебудови і гласності]] був розрекламований [[Радянська пропаганда|радянськими змі]] як демонстративний [[Фронда|фрондер]]-«[[антикомуніст]]», що надало його імені популярності у громадськіх кілах Росії та України. В цей же час створив чимало великоформатних полотен у жанрі псевдо-історизму (російської великодержавної [[Міфологія|міфології]]) або «фольк-хісторі», найбільш відоме з яких «Мистерия ХХ века».
| |||