Новий Калуш (мікрорайон): відмінності між версіями

'''Новий Калуш ('''російською '''«ПосьолокПосëлок»)''' — найбільший житловий масив [[Калуш|Калуша]], розташований на північному заході міста на лівому березі річки Сівка.

У 1947 році землеробів-калушан примусово загнали у новостворений колгосп [[Жданов Андрій Олександрович|імені Жданова]] і на території Нового Калуша розмістили його підрозділи<ref>[http://vikna.if.ua/news/category/history/2015/08/11/38462/view До колгоспу калушан залучали методом “кнута і пряника”]</ref>. Після прийняття в 1963 році рішення про розвиток хімічного виробництва цей район міста був забудований багатоповерхівками (зі знесенням садибної і господарської забудови) та заселений приїжджими робітниками. Для них радянська пропаганда вигадала міф про побудову району на «болотах і багнах»<ref>О. С. Гаврилів. Обрії нового Калуша. — Ужгород: Видавництво «Карпати», 1976. — 72 с. — стор. 59</ref> і поширювала його на сторінках газет і краєзнавчих книг. Навіть доволі слушна для цього міфу назва «Новий Калуш» була піддана забороні та замінена суржиковим покручем «ПосьолокПасьолок». Садибна забудова частково збереглася на різних окраїнах району: північній &nbsp;— вулиці Мостиська, Глібова; східній &nbsp;— Руднєва, Чайковського, Вітовського, Бобинського, Срібняка, Белея, Руська; південній &nbsp;— Гоголя, Олени Пчілки, Павлика, Тіниста; західній &nbsp;— Космонавтів, Фінська, Марченка<ref>[http://vikna.if.ua/news/category/kl/2016/10/16/62233/view Історія вихідного дня. “Посьолок” приєднали до Калуша 1 січня 1925 року. ФОТО]</ref>. Висотна забудова зараз триває на бульварі Незалежності та [[Проспект Лесі Українки (Калуш)|проспекті Лесі Українки]].