Вікіпедія

Рильський Максим Тадейович: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
м стиль, вікіфікація
вікіфікація, стиль
Рядок 8:
| Псевдоніми =
| Дата народження = 19.3.1895(7)
| Місце народження = [[Київ]], нині[[Київська губернія]], [[УкраїнаРосійська імперія]]
| Дата смерті = 24.7.1964
| Місце смерті = [[Київ]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]
| Місце смерті = [[Київ]]
| Національність = [[Українці|українець]]
<!-- | Підданство = {{RUSold}} <small>(до 1917)</small-->
| Громадянство = {{RUSoldUNR}} → <br/> {{UNR}} → [[Файл:Ensign of the Ukrainian SSR 1921.png|21px]] [[Українська Соціалістична Радянська Республіка|УСРР]] →<br/> → {{USSR}}
| Мова творів = [[Українська мова|українська]]
| Рід діяльності = поет, перекладач, публіцист
Рядок 31:
[[Файл:Українські митці.Київ.1923.2.jpg|міні|Зустріч харківських і київських митців. Київ, 1923. Зліва направо, перший ряд: Максим Рильський, [[Меженко Юрій Олексійович|Юрій Меженко]], [[Микола Хвильовий]], [[Йогансен Майк Гервасійович|Майк Йогансен]], [[Михайлов Григорій Якович|Григорій Михайлов]], [[Вериківський Михайло Іванович|Михайло Вериківський]]. Другий ряд: [[Романович-Ткаченко Наталя Данилівна|Наталя Романович]], [[Могилянський Михайло Михайлович|Михайло Могилянський]], [[Василь Еллан-Блакитний]], [[Пилипенко Сергій Володимирович|Сергій Пилипенко]], [[Тичина Павло Григорович|Павло Тичина]], [[Филипович Павло Петрович|Павло Филипович]]. У третьому ряду стоять: [[Загул Дмитро Юрійович|Дмитро Загул]], [[Зеров Микола Костянтинович|Микола Зеров]], [[Драй-Хмара Михайло Опанасович|Михайло Драй-Хмара]], [[Косинка Григорій Михайлович|Григорій Косинка]], [[Сосюра Володимир Миколайович|Володимир Сосюра]], [[Осьмачка Теодосій Степанович|Тодось Осьмачка]], [[Коряк Володимир Дмитрович|Володимир Коряк]], [[Івченко Михайло Євдокимович|Михайло Івченко]]]]
[[Файл:Максим-Рильський.JPG|thumb|Надгробок Максима Рильського на [[Байкове кладовище|Байковому кладовищі]] в Києві. Скульптори [[Остапенко Петро Пилипович|Петро Остапенко]], [[Кальницький Павло Федосійович|Павло Кальницький]]. 1969]]
'''Ри́льський Макси́м Таде́йович Ри́льський''' ({{ДН2|19|3|1895|7}}, [[Київ]]&nbsp;, [[Київська губернія]], [[Російська імперія]] — {{ДС|24|7|1964}}, [[Київ]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]])&nbsp; — український радянський поет, перекладач, публіцист, громадський діяч, мовознавець, літературознавець. [[Список академіків НАН України|Академік]] [[Національна академія наук України|АН УРСР]].
 
== Біографія ==
Народився в Києві, нині столиця [[Україна|України]] (тоді [[Київська губернія]], [[Російська імперія]]). Батько майбутнього поета, [[Етнографія|етнограф]], громадський діяч, економіст і публіцист [[Рильський Тадей Розеславович|Тадей Рильський]], був сином поміщика Розеслава Теодоровича Рильського та князівни Трубецької. Один із предків Рильських у XVII столітті був київським міським писарем. Прапрадід Ромуальд був учнем [[Василіяни|василіянської]] школи; під час [[Коліївщина|Коліївщини]] (1768) його мало не було страчено (за переказом, він заспівав православний гімн «Пречиста Діво, мати Руського краю», це справило на ватажка [[Гайдамаки|гайдамаків]] таке враження, що він відпустив як хлопця, так і решту засуджених на смерть поляків та євреїв).
 
Мати, Меланія Федорівна, була простою селянкою з села [[Романівка (Попільнянський район)|Романівки]] (нині [[Попільнянський район|Попільнянського району]] [[Житомирська область|Житомирської області]]).
Рядок 44:
Після закінчення [[Гімназія Володимира Науменка|приватної гімназії Науменка]] Рильський у 1915—1918 роках навчався на медичному факультеті [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Київського імператорського університету Святого Володимира]], потім на історико-філологічному факультеті Народного університету в Києві, заснованому за [[гетьман]]а [[Скоропадський Павло Петрович|Павла Скоропадського]], але через події революції й громадянської війни жодного з них не закінчив. Займався самоосвітою, вивченням мов, музикою.
 
Якийсь час проживав у м.&nbsp; [[Сквира|Сквирі]], де в 1918 році працював у садовому відділі земської управи у (будинок зберігся). У 1918—1929 роках учителював у селах Сквирського повіту, зокрема й у Романівці.<ref name="Л16"/>)<ref name="Л16"/> У 1919—1929 поряд з учителюванням у селі, викладав у київській залізничній школі, на [[Робітничий факультет|«робітничому факультеті»]] Київського університету та в Українському інституті лінгвістичної освіти.
 
Писати Рильський розпочав рано. Перший його вірш надруковано 1907 року, перша юнацька збірка поезій «На білих островах» вийшла 1910 року. Першою вже зрілою, що засвідчила появу видатного поета, була збірка «[[Під осінніми зорями]]» (1918, перевидана в скороченому вигляді 1926).
Рядок 58:
Під час Другої світової війни перебував у евакуації спочатку в [[Уфа|Уфі]], а потім у Москві.
 
Творчість Рильського поділилась на два річища — офіційне та ліричне, в останньому йому вдавалося створити незалежні від політики, суто мистецькі твори, які пережили поета. Одначе це не заважало радянським органам «профілактично» його шпетити. Зокрема, на початку жовтня 1947 року газета «Радянська Україна» друкує статтю «Про націоналістичні помилки М.&nbsp; Рильського», де його звинувачують у «буржуазному об'єктивізмі, відсутності більшовицької партійності і забутті істини, що змістом радянської ідеології і культури була більшовицька ідейність… він не оволодів основами марксистсько-ленінського світогляду… не позбувся впливу буржуазно-націоналістичної ідеології».
 
У радянську добу Рильський написав 35 книжок поезій, найкращі серед яких — «Знак терезів» (1932), «Літо» (1936), «Україна», «Збір винограду» (1940), «Слово про рідну матір», «Троянди й виноград» (1957), «Голосіївська осінь», «Зимові записи» (1964); чотири книжки ліро-епічних поем, багато перекладів зі слов'янських та західноєвропейських літератур, наукові праці з мовознавства та літературознавства. 1943 року його обрано академіком [[Національна академія наук України|Академії наук УРСР]].
 
У 1944—1964 роках Максим Рильський був директором академічного [[Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України|Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії]]. Поетові двічі було присуджено [[Сталінська премія|Сталінську премію в галузі літератури й мистецтва]] (1943 року премію 1-го ступеня за збірки віршів: «Слово про рiдну матiр», «Свiтова зоря», «Свiтла зброя» й поему «Мандрiвка в молодiсть»; 1950 року премію 3-го ступеня за переклад українською мовою поеми Адама Міцкевича «Пан Тадеуш»), а 1960 року&nbsp; — [[Ленінська премія|Ленінську премію в галузі літератури, журналістики, публіцистики й мистецтва]] за збірки віршів «Далекі небосхили» (1959) та «Троянди й виноград» (1957). Крім «офіційної» поезії поет творив і глибоко патріотичну, яку декламував тільки з пам'яті окремим близьким і не довіряв паперу та забрав із собою в могилу<ref>[http://www.galychyna.if.ua/publication/human/svoju-tajemnicju-rilskii-zabrav-u-mogilu/ Свою таємницю Рильський забрав у могилу].</ref>.
 
Помер 24 липня 1964 року в м.&nbsp; Києві (тоді [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]), похований на [[Байкове кладовище|Байковому кладовищі]].
 
== Вшанування пам'яті ==
* 1965 року на честь Максима Рильського було названо [[вулиця Максима Рильського (Київ)|вулицю]] в Києві, де він жив і працював у 1951—1964&nbsp; роках (колишня назва&nbsp; — Радянська). Вулиця пролягає поруч із [[Голосіївський парк імені Максима Рильського|Голосіївським парком]], який 1964 року теж був названий на честь Рильського. 2003 року біля центрального входу до парку відкрито пам'ятник поетові (автори&nbsp; — скульптор [[Остапенко Петро Пилипович|Петро Остапенко]] та архітектор [[Стукалов Олег Костянтинович|Олег Стукалов]]).
* У будинку в Києві, де жив Максим Рильський (нинішня адреса&nbsp; — вул. Максима Рильського, 7), з 1968 року працює літературно-меморіальний музей поета. Перед будинком-музеєм встановлено бронзове погруддя Рильського (скульптор [[Ковальов Олександр Олександрович|Олександр Ковальов]]).
* 1972 року постановою Ради Міністрів УРСР була заснована щорічна [[Премія імені Максима Рильського|премія ім. Рильського за найкращий художній переклад]].
* Пам'ятна дошка на будинку колишньої земської управи в м.&nbsp; Сквирі, де працював М.&nbsp; Рильський (встановлена його другом Йосипом Магометом).<ref name="Л16"/>
* В Уфі 2 жовтня 1985 року на честь Максима Рильського названа одна з вулиць на житловому масиві Сіпайлово.
* Восени 2016 року його іменем назвали центральну вулицю в місті Сквирі<ref>досі називалась ім. Карла Маркса</ref><ref name="Л16">''Ціон В.'' Свято на нашій вулиці, або як Максим Тадейович Карла Генріховича поборов // Літературна Україна.&nbsp; — 2016.&nbsp; — №&nbsp; 38 (5667) (6 жовт.).&nbsp; — С. 16. (У плині подій).</ref>
 
<gallery widths=180 heights=180>
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Рильський_Максим_Тадейович