Веста: відмінності між версіями

'''Веста''' ({{lang-la|}} ''Vesta'')  — [[Давньоримська міфологія|римська]] [[боги]]ня домашнього вогнища й родинного життя, жіноча персоніфікація [[вогонь|вогню]]. У греко-римському пантеоні відповідає грецькій богині [[Гестія|Гестії]]. На додаток до вшанування [[Лари|ларів]] та [[Пенати|пенатів]], у кожній римській господі щодня поклонялись Весті.

Міфологічний образ Вести загалом повторює образ Гестії. Веста була старшою дочкою [[Сатурн (міфологія)|Сатурна]] ([[Уран (міфологія)|Урана]] чи [[Кронос]]а) і [[Рея (міфологія)|Реї]] ([[Гея|Геї]]). При народженні її проковтнув батько, але вона була звільнена Юпітером.

Одного разу хтивий [[Пріап]], напівбог полів, побачивши сплячу Весту і думаючи, що його ніхто не бачить, підкрався до неї, бажаючи оволодіти нею. Але осел сатира Силена, що знаходився неподалік, обурившись, що Пріап збирається завдати образи такій поважній богині, почав так голосно кричати, що всі жителі Олімпу прокинулися - — і зухвалий напівбог повинен був відмовитися від свого наміру.

Веста вважалася богинею, від якої залежить добробут родини і лад в будинку. Її символом було вогнище і часто воно також називалося Вестою як образ богині. З цієї причини кожен дім був її храмом. [[Катон Старший]] у II ст до н. е., радив у своєму «Трактаті про Сільське Господарство» голові родини доглядати домашнє вогнище, тримати його у чистоті, обходити щовечора перед відходом до сну, та на [[календи]], [[іди]] та [[нони]] прикрашати його вінком із квітів на честь Вести.

Особливо шанувалося вогнище в головному храмі Вести. Храм мав круглу форму та вважався центром Всесвіту. Цей храм, споруджений, згідно з переказом, [[Нума Помпілій|Нумою Помпілієм]], не мав статуї богині, але на [[вівтар|вівтарі]]і постійно пломенів вогонь, за яким стежили жриці. Вогонь був живим символом Вести та стійкості римського народу. Овідій писав: «У неї, так само, як у полум'я, немає ні тіла, ні образу, ні зображення». Священний вогонь поновлювався від концентрування сонячних променів в увігнутому дзеркалі, що робило його не рукотворним, а начебто створеним самою богинею. Церемонія відбувалася щороку 1 березня, а 15-го червня храм прибирали та очищали. Все сміття переносили у спеціальний погріб та зачиняли, ніхто не міг увійти до нього. Перша половина цього дня вважалась нещасливою, та навіть жриці [[Юнона|Юнони]], богині що також захищала серце Римської Держави, не дозволялось розчісувати волосся чи обрізати нігті. Натомість друга половина дня вважалась щасливою та хорошим часом для укладання угод, одруження чи інших важливих подій. Римляни вірили, що Рим стоятиме, поки палатиме цей вогонь у храмі, а його згасання віщує велику біду для держави.

Жрицями Вести могли бути тільки незаймані дівчата - — [[весталки]], позаяк вогонь був символом чистоти і непорочності. У Весту вірили як непохитно чесну богиню, її іменем закріплювалися угоди, таємниці, в її храмі зберігалися тексти заповітів. За довічну клятву зберігати цноту Весті була дарована перевага - — їй приносили перші жертви і шанували в храмах усіх богів.

== Література ==

* ''Словник античної мітології''  / Упоряд. Козовик І. Я., Пономарів О. Д.  — Тернопіль: Навчальна книга - — Богдан, [[2006]].  — 312с.

* Joël Schmidt (2004). ''«Roman Mythology»'', ст. 20, Kent: Grange Books. ISBN 1-840136-898

* Циркин Ю. Б.  Мифы Древнего Рима.  — М.: ООО «Издательство Астрель»: ООО «Издательство АСТ», 2000.  — 560 с : ил.  — (Мифы народов мира).

* [[4 Веста]] - — астероїд, названий на честь богині.