Відмінності між версіями «Інкське право»

правопис
(правопис)
(правопис)
Починаючи з Пачакутека або його спадкоємця [[Тупак Юпанкі]] закони реєструвалися і «записувалися» окремими чиновниками в [[кіпу]], а іншими чиновниками проголошувалися на Рімаку, одній з площ столиці [[Куско]]. В основі юстиції знаходилися точні і ясні принципи. Так, важливим був принцип, згідно з яким кримінальний злочин, скоєний представником еліти, кваліфікувався як більш серйозний проступок, ніж провина представника «хатун руна», тобто простого народу. Відповідно до іншого принципу: якщо злочин було скоєно не з ініціативи правопорушника, а за намови іншої особи, покаранню підлягав ініціатор порушення закону, а не сам злочинець.
 
Питання винуватості чи ні вирішував суддя. Проте в інків не було посади судді в сучасному розумінірозумінні. У випадку, якщо правопорушення не мало занадто шкідливого для держави характеру, тобто не виходили за рамки того чи іншого селища, в ролі суддів виступали камайокі і місцеві [[курака|кураки]]. Більш серйозні кримінальні злочини перебували у віданні «державних інспекторів» (''тукуірікуки''), що регулярно відвідували усі села держави. Над ними стояв своєрідний трибунал з 12 суддів. Злочини проти безпеки держави, і особливо злочини, вчинені представниками еліти, перебували в компетенції самого Сапа Інки. Він вершив суд за участю кількох інших членів «кримінального сенату». Цей вищий суд засідав у столиці — Куско. Судочинство повинно було здійснюватися протягом 5 діб.
 
Суддя брав до уваги своєрідний «коефіцієнт інтелігентності» правопорушника, тобто його здатність усвідомити серйозність скоєного. Звідси виносився суровийсуворий або більш м'який присуд.
 
Інкське право не передбачало апеляції. Судовий розгляд відбувалося швидко і майже завжди публічно. Як свідків викликалися тільки чоловіків, оскільки за рішенням імператора Тупак Юпанкі, жінки не можуть бути свідками, оскільки вони від природи брехливі і недостойні довіри.