Іспанські сходи: відмінності між версіями

У 17 столітті почала формуватися і Іспанська площа внизу пагорба Пінціо. У 1627-291627—1629 рр. Берніні — батько створив фонтан [[Фонтан Баркачча|Човник]] ({{lang-it|Barcaccia}}), але церква і площа ще не були пов'язані одна з одною.

В кінціНаприкінці 17 ст. дипломат Франції Етьєн Гефф'є зауважив, що бажано пов'язати портал церкви і площу бароковими сходинками. Аби задум було реалізовано він заповів 20 000 скудо на будівництво сходинок. Про гроші і заповіт дізнався [[кардинал Мазаріні]] і почав вимагати також встановлення кінного монументу королю Луї 14-му. Володарем міста Риму себе вважав папа римський і монумент закордонному королю його ніяк не влаштовував. Проект поклали під сукно, аби не реалізовувати вимог Мазаріні. Будівництво не розпочинали до смерті короля Луї 14-го.

Одні дійові особи померли, а виконувати заповіт були вимушені інші. Нарешті у 1717 р. провели конкурс на створення сходинок. Його виграв мало тоді відомий архітектор Франческо де Санктіс. З будівництвом барокових сходинок упорались за два роки (1723-251723—1725). Створення кінного монумента не було вже нікому і вимагати. Але церквою опікувалося королівство Франція. Аби підсолодити пігулку, до скульптурного оздоблення сходинок додали геральдичні лілеї Франції в суміші з символами папської влади — орлом і короною.

Фасад церкви досить спокійний, без виразних архітектурних акцентів. Величі фасаду надають лише дві башти-дзвінницідзвіниці. У 1789 р. виразність сходинок підсилили давньоримським обеліском, що перенесли сюди з [[Сади Саллюстія|садів Саллюстія]] (це імітація еипетського обеліску часів Давнього Риму).