Відкрити головне меню

Зміни

м
Відкинуто редагування THeFEniXCHanNEl (обговорення) до зробленого Viktor Legend
[[Файл:Code-de-Hammurabi-1.jpg|thumb|180px]]
<!-- [[Изображение:177px-CodeOfHammurabi.jpg|thumb|Столб с законами Хаммурапи ([[Лувр]])|177px]] -->
'''Звід законів Хаммурапі''' або '''Кодекс Хаммурапі'''&nbsp;— один з найдавніших і найкраще збережених законодавчих кодексів стародавнього [[Вавилон]]у, створений близько [[1780 до Р.Х.|1780 року до н.&nbsp;е.]] за наказом вавилонського царя [[Хаммурапі]]!.
 
== Короткі відомості ==
* ''ст. 215-282''&nbsp;— норми щодо праці.
 
== Основні закони ==
 
 
§&nbsp;1. Якщо людина почне, клянучись, звинувачувати іншу людину у вбивстві, а цього не доведе, то її треба вбити.
§&nbsp;2. Якщо людина звинуватить іншу людину в чаклунстві, але не доведе цього, то звинувачений має піти до Ріки і кинутись у воду. Якщо Ріка поглине його, то звинувачувач може забрати його дім; коли ж Ріка цю людину очистить і вона залишиться неушкодженою, то того, хто звинувачував її у чаклунстві, треба вбити; той, хто скакав у Ріку, одержує дім того, хто його звинувачував.
 
§&nbsp;3. Якщо людина виступить у судовій справі свідком звинувачення, але не докаже цього, і якщо ця судова справа стосувалася життя, то цю людину тотреба люд відрубати рукувбити.
 
§&nbsp;4. Якщо ж вона виступила свідком у судовій справі стосовно хліба або срібла, то вона повинна зазнати кари, що застосовується у такій судовій справі.
§&nbsp;54. Якщо вона не може відшкодувати хліб, то треба віддати її рухоме майно за срібло, і це срібло повинні розподілити між собою люди обробленої землі громади, хліб яких знесла вода.
 
§&nbsp;60. Якщо людина дасть садівнику поле для насадження саду, а садівник посадить сад і буде вирощувати сад протягом чотирьох років, то на п'ятий рік господар саду і садівник ділять між собою порівно; господар саду має вибрати і взяти свою долю першим.
§&nbsp;60. Якщо людина дасть садівнику поле для насад
 
§&nbsp;78. (Якщо…) людина, що живе у будинку, віддасть господарю (будинку) повністю (його) річну орендну плату, але господар будинку нака(же) жи(льцю) звіль(нити) до закінчення (його) терміну, то господар будинку, зара(ди) того, що він змусив жильця (звільнити) його будинок до закінчення (його) терміну, (втрачає) срібло, яке дав йому жилець.
 
§&nbsp;89. Якщо тамкар дасть (хліб) або срібло в борг під проценти, то на одну курру (він може взяти 100 ка (ка&nbsp;— 0,84 л) зерна як процент); якщо він дав у борг під проценти срібло, то на один сикль срібла він може взяти 1/6 сикля і шість ше (ше&nbsp;— 0,046 г) як процент.
 
§&nbsp;102. Якщо тамкар дасть позику шамаллуму (шамаллум&nbsp;— дрібний торговець, який одночасно виконує доручення там-кара) сріблом, а той зазнає збитків там, куди відправиться, то він повинен повернути тамкарові основну суму.
 
§&nbsp;104. Якщо тамкар дасть шамаллуму хліб, вовну, масло або інший якийсь товар для продажу, то шамаллум повинен порахувати срібло і віддати тамкарові. Шамаллум має одержати документ з печаткою про срібло, яке він віддає тамкарові.
 
§&nbsp;105. Якщо шамаллум буде неуважним і не візьме документ з печаткою про срібло, яке він віддав тамкарові, то срібло, на яке не дано документа з печаткою, не додається до рахунку.
 
§&nbsp;106. Якщо шамаллум візьме у тамкара срібло і заперечить про це перед своїм тамкаром, то цей тамкар повинен викрити шамаллума перед богом і свідками у одержанні срібла, і шамаллум повинен віддати тамкарові срібло, яке він взяв, у потрійному розмірі.
 
§&nbsp;109. Якщо у будинку шинкарки змовляються злочинці і вона не схопить цих злочинців і не приведе до двірця, то цю шинкарку треба вбити.
 
§&nbsp;113. Якщо людина має за людиною борг хлібом або сріблом і без відома господаря хліба візьме хліб з комори або з току, то цю людину треба викрити у тому, що вона взяла хліб з комори або з току без відома господаря хліба, і вона повинна повернути увесь взятий хліб, а також втрачає все, дане нею у борг.
 
§&nbsp;115. Якщо людина має за людиною борг хлібом або сріблом і буде тримати її закладника, а закладник помре у будинку того, хто взяв його закладником, за своєю долею, то це не підстава для претензій.
 
§&nbsp;116. Якщо закладник помре у будинку того, хто взяв його у заклад, від побоїв чи поганого ставлення, то господар закладника має викрити свого тамкара; якщо взятий у заклад&nbsp;— син людини, то треба вбити сина тамкара, якщо він&nbsp;— раб людини, тамкар повинен відважити 1/3 міни срібла, а також втрачає все, дане ним у заклад.
 
§&nbsp;117. Якщо людина має на собі борг і віддасть за срібло або віддасть у боргову кабалу свою дружину, свого сина або свою дочку, то вони повинні служити у будинку позичкаря або лихваря три роки; на четвертий рік треба відпустити їх на свободу.
 
§&nbsp;120. Якщо людина засипле свій хліб для зберігання у домі людини, і у хлібній коморі виникне нестача або господар дому, відкривши комору, візьме хліб або зовсім відмовиться, що хліб засипано в його домі, то господар хліба повинен, клянучись, вказати перед богом свій хліб, і господар дому повинен віддати господареві хліба взятий у нього хліб у подвійному розмірі.
 
§&nbsp;124. Якщо людина віддасть людині на зберігання срібло, золото або щось інше при свідках, а та відмовиться перед нею, то цю людину треба викрити, і вона повинна повернути все, від чого відмовлялась, у подвійному розмірі.
 
§&nbsp;127. Якщо людина, у якої нічого не пропало, скаже: «У мене пропало щось»,&nbsp;— і зганьбить своїх сусідів, то її сусіди мають, клянучись, викрити її перед богом у тому, що у неї нічого не пропало, і вона повинна віддати своїм сусідам у подвійному розмірі те, на що вона зазіхала.
 
§&nbsp;128. Якщо чоловік візьме жінку без письмового договору, то ця жінка&nbsp;— не дружина.
 
§&nbsp;129. Якщо дружина буде заскочена такою, що лежить з іншим чоловіком, то треба їх зв'язати і кинути у воду. Якщо господар жінки збереже життя своїй дружині, то і цар збереже життя своєму рабу.
 
§&nbsp;130. Якщо чоловік зґвалтує жінку, яка не пізнала чоловіка і живе у будинку свого батька, і ляже на її лоно, а його схоплять, то цього чоловіка треба вбити; ця жінка звільняється від відповідальності.
 
§&nbsp;131. Якщо дружину звинуватить під клятвою її чоловік, а лежачою з іншим чоловіком вона не була заскочена, то вона має поклястися богом і може повернутися у свій дім.
 
§&nbsp;132. Якщо проти дружини чоловіка буде протягнуто палець (її буде звинувачено) через іншого чоловіка, а лежачою з іншим чоловіком вона не була схоплена, то для свого чоловіка вона повинна кинутись у Ріку.
 
§&nbsp;134. Якщо чоловіка буде полонено і в його домі відсутні засоби для харчування, то його дружина може ввійти в дім іншого, ця жінка не винна.
 
§&nbsp;135. Якщо чоловіка буде полонено і в його домі відсутні засоби для харчування, і тому його дружина ввійде в дім іншого і родить дітей, а потім її чоловік повернеться і досягне своєї громади, то ця жінка повинна вернутися до свого першого чоловіка; діти йдуть за своїми батьками.
 
§&nbsp;138. Якщо чоловік кидає свою першу дружину, яка не народила йому дітей, то він повинен віддати їй срібло в обсязі її викупу, а також відшкодувати їй посаг, який вона принесла з дому її батька, і може кинути її.
 
§&nbsp;141. Якщо дружина, яка живе у будинку чоловіка, захоче піти і стане розтринькувати, розоряти свій дім, ганьбити свого чоловіка, то її треба викрити, і якщо чоловік вирішить кинути її,&nbsp;— він може кинути її; він може їй у дорогу не давати ніякої плати. Якщо її чоловік вирішить не кидати її, то він може взяти шлюб з іншою жінкою, а та жінка повинна жити
у домі свого чоловіка як рабиня.
 
§&nbsp;144. Якщо чоловік візьме шлюб із безплідною жінкою, ця безплідна жінка дасть своєму чоловікові рабиню і створить таким чином дітей, а цей чоловік захоче взяти наложницю, то цього не треба дозволяти цьому чоловікові, він не може взяти наложницю.
 
§&nbsp;146. Якщо чоловік візьме шлюб із безплідною жінкою, вона дасть своєму чоловікові рабиню і та народить дітей, а потім ця рабиня стане рівнятись до своєї господині, то, по-скільки вона народила дітей, її господиня не може віддати її за срібло; вона може накласти на неї знак рабства і зарахувати до решти рабинь.
 
§&nbsp;150. Якщо чоловік подарує своїй дружині поле, сад, будинок або рухоме майно і видасть їй документ з печаткою, то після смерті її чоловіка її діти не можуть вимагати від неї нічого через суд; мати може віддати те, що буде після неї, своєму синові, якого любить; братові вона не повинна віддавати.
 
§&nbsp;153. Якщо дружина дозволить умертвити свого чоловіка через іншого чоловіка, то цю дружину треба посадити на кілок.
 
§&nbsp;159. Якщо чоловік, який приніс шлюбний дарунок у дім свого тестя, віддав викуп, зверне свій погляд на іншу жінку і скаже своєму тестеві: «Я не візьму твоєї дочки»,&nbsp;— то батько дівчини може забрати все, що йому було принесено.
 
§&nbsp;160. Якщо чоловік принесе у дім тестя шлюбний дарунок і віддасть викуп, а потім батько дівчини скаже: «Я не віддам тобі своєї дочки»,&nbsp;— то він повинен повернути у подвійному розмірі усе, що було принесено йому.
 
§&nbsp;165. Якщо батько подарує своєму спадкоємцю, приємному для його очей, поле, сад або дім і напише йому документ з печаткою, то після того, як батько піде до долі, коли брати почнуть ділитись, він має взяти дарунок, даний йому батьком, і над те, вони повинні поділити між собою надбання батьківського дому порівну.
 
§&nbsp;168. Якщо батько захоче вигнати свого сина і скаже суддям: «Я виганяю свого сина»,&nbsp;— то судді мають вивчити його справу, і якщо син не здійснив тяжкого гріха, достатнього для позбавлення його спадщини, то батько не може позбавити його спадщини.
 
§&nbsp;169. Якщо він здійснив стосовно батька тяжкий гріх, достатній для позбавлення його спадщини, то вони повинні на перший раз простити його; якщо ж він здійснив тяжкий гріх вдруге, то батько може позбавити свого сина спадщини.
 
§&nbsp;170. Якщо чоловікові його дружина народить дітей і його рабиня також народить йому дітей і батько за свого життя скаже дітям, яких народила йому рабиня: «Мої діти»,&nbsp;— зарахує їх до дітей дружини, то після того, як батько піде до долі, діти дружини і діти рабині повинні ділити між собою надбання батьківського дому порівну; спадкоємець, син дружини, при розподілі має вибрати і взяти свою частку першим.
 
§&nbsp;175. Якщо або раб двірця, або раб мушкенума візьме шлюб із вільною і вона народить йому дітей, то господар раба не може претендувати на те, щоб дітей повернути у рабство.
 
§&nbsp;187. Якщо людина усиновить неповнолітнього, яким нехтують, і виростить його, то цього вихованця не можна вимагати назад через суд.
 
§&nbsp;188. Якщо якийсь ремісник візьме малолітнього на виховання і навчить його свого ремесла, то його не можуть вимагати назад через суд.
 
§&nbsp;189. Якщо він не навчить його своєму ремеслу, то цей вихованець може повернутися у дім свого батька.
 
§&nbsp;192. Якщо усиновлений євнухом або усиновлений зікрум (жрицею) скаже своєму батькові, що виростив його, або матері, яка виростила його: «Ти не мій батько» або «Ти не моя мати»,&nbsp;— то йому треба відрізати язик.
 
§&nbsp;195. Якщо син вдарить свого батька, то йому треба відрізати пальці.
 
§&nbsp;196. Якщо людина пошкодить око іншій людині, то треба пошкодити її око.
 
§&nbsp;197. Якщо вона зламає кістку людині, то треба зламати її кістку.
 
§&nbsp;198. Якщо вона пошкодить око мушкенума або зламає кістку мушкенума, то вона повинна відважити одну міну срібла.
 
§&nbsp;199. Якщо вона пошкодить око рабові людини або зламає кістку рабові людини, то вона повинна відважити половину його купівельної ціни.
 
§&nbsp;200. Якщо людина виб'є зуба людині, рівній собі, то треба вибити їй зуба.
 
§&nbsp;201. Якщо вона виб'є зуба у мушкенума, то вона повинна відважити 1/3 міни срібла.
 
§&nbsp;202. Якщо людина вдарить по щоці вищого за становищем, ніж вона сама, то треба на зборах вдарити її 60 разів канчуком із волової шкіри.
 
§&nbsp;203. Якщо хтось із людей вдарить по щоці когось іншого із людей, хто рівня йому, то він повинен відважити йому одну міну срібла.
 
§&nbsp;204. Якщо мушкенум вдарить по щоці мушкенума, то він повинен відважити десять сиклів срібла.
 
§&nbsp;205. Якщо раб людини вдарить по щоці когось із людей, то треба відрізати йому вухо.
 
§&nbsp;206. Якщо людина вдарить людину під час бійки і поранить її, то ця людина повинна поклястись: «Я вдарив його випадково», а також заплатити лікарю (за лікування).
 
§&nbsp;207. Якщо та помре від побоїв, то вона повинна поклястись, і якщо покійник&nbsp;— хтось із людей, вона повинна відважити 1/2 міни срібла.
 
§&nbsp;208. Якщо покійник&nbsp;— хтось із мушкенумів, то вона повинна відважити 1/3 міни срібла.
 
§&nbsp;209. Якщо хтось із людей вдарить дочку людини і спричинить викинення її плоду, то він повинен заплатити за її плід 10 сиклів срібла.
 
§&nbsp;210. Якщо ця жінка помре, то треба вбити його дочку.
 
§&nbsp;211. Якщо він спричинить побоями дочці мушкенума викинення її плоду, то він повинен відважити 5 сиклів срібла.
 
§&nbsp;212. Якщо ця жінка помре, то він повинен відважити 1/2 міни срібла.
 
§&nbsp;213. Якщо він вдарить рабиню людини і спричинить викинення її плоду, то він мусить відважити два сиклі срібла.
 
§&nbsp;214. Якщо ця рабиня помре, то він повинен відважити 1/3 міни срібла.
 
§&nbsp;215. Якщо лікар зробить людині тяжкий надріз бронзовим ножем і вилікує цю людину або зніме більмо людини бронзовим ножем і вилікує око людини, то він повинен одержати 10 сиклів
срібла.
 
§&nbsp;216. Якщо хворий хтось із мушкенумів, то він має одержати п'ять сиклів срібла.
 
§&nbsp;217. Якщо хворий&nbsp;— раб людини, то господар раба повинен віддати лікареві два сиклі срібла.
 
§&nbsp;218. Якщо лікар зробить людині тяжкий надріз бронзовим ножем і спричинить цій людині смерть або зніме більмо людини бронзовим ножем і пошкодить око людини, то йому треба відрізати пальці.
 
§&nbsp;219. Якщо лікар зробить тяжкий надріз бронзовим ножем рабові мушкенума і спричинить йому смерть, то він повинен відшкодувати раба за раба.
 
§&nbsp;220. Якщо він зніме бронзовим ножем його більмо і пошкодить його око, то він повинен відважити сріблом половину його купівельної ціни.
 
§&nbsp;221. Якщо лікар зростить зламану кістку людині або вилікує хворобливу пухлину, то хворий повинен віддати лікареві п'ять сиклів срібла.
 
§&nbsp;222. Якщо хворий хтось із мушкенумів, то він повинен віддати три сиклі срібла.
 
§&nbsp;223. Якщо хворий&nbsp;— раб людини, то господар раба повинен віддати лікареві два сиклі срібла.
 
§&nbsp;226. Якщо перукар без відома господаря раба зголить рабський знак не свого раба, то цьому перукареві треба відрізати пальці.
 
§&nbsp;228. Якщо будівельник збудує людині будинок і закінчить їй його, то та повинна дати йому дарунок у два сиклі срібла за кожен cap (cap&nbsp;— міра площі рівна 35 м²) площі будинку.
 
§&nbsp;229. Якщо будівельник збудує людині дім і зробить свою роботу неякісно, так, що збудований ним будинок завалиться і спричинить смерть господарю будинку, то цього будівельника
треба вбити.
 
§&nbsp;230. Якщо він спричинить смерть синові господаря будинку, то треба вбити сина цього будівельника.
 
§&nbsp;231. Якщо він спричинить смерть рабові господаря будинку, то він повинен віддати господарю будинку раба за раба.
 
§&nbsp;232. Якщо він знищить пожитки, то він повинен відшкодувати все, що він знищив; за те, що збудував будинок неякісно, так, що він завалився, повинен відбудувати будинок, що завалився, за свій рахунок.
 
§&nbsp;244. Якщо людина найме вола або віслюка і того розірве у степу лев, то збитки падають тільки на його господаря.
 
§&nbsp;245. Якщо людина найме вола і спричинить його падіж неуважністю або побоями, то вона повинна господареві вола відшкодувати вола за вола.
 
§&nbsp;249. Якщо людина найме вола і його вразить бог, так, що він здохне, то людина, яка найняла вола, має поклястись богом і бути вільною від відповідальності.
 
§&nbsp;257. Якщо людина найме землероба, то вона має давати йому вісім курру хліба на рік.
 
§&nbsp;274. Якщо людина найме якогось ремісника, то платня землекопові 5 (ше) срібла, платня шевцю (… ше) срібла, платня ковалеві (… ше) срібла, столяру 5 (ше) срібла, платня теслі 4 (ше) срібла, на день вона повинна давати.
 
§&nbsp;280. Якщо людина купить у ворожій країні раба або рабиню і коли вона прийде до Країни (Вавилону), господар раба або рабині упізнає свого раба або рабиню, то якщо ці раб або
рабиня&nbsp;— діти Країни, їх треба відпустити на волю без срібла.
 
§&nbsp;282. Якщо раб скаже своєму господарю: «Ти не мій господар»,&nbsp;— то той має викрити його як свого раба, і потім його господар може відрізати йому вухо.
 
== Джерела ==