Спочатку Василь Сухомлинський вчився в [[Кременчуцький медичний коледж|Кременчуцькому медичному технікумі]], але незабаром пішов звідти, вступив на робочий факультет, достроково закінчив його і його прийняли у педагогічний інститут. З 1935 року почався педагогічний шлях В. О. Сухомлинського.
У 17 років він став вчителем заочної школи недалеко від рідного села
У 17 років він став вчителем заочної школи недалеко від рідного села. Перевівся до [[Полтавський національний педагогічний університет імені Володимира Короленка|Полтавського педагогічного інституту]] заочником і закінчив його в [[1938]] році. Закінчивши інститут, Сухомлинський повернувся в рідні місця і працював викладачем української мови і літератури в Онуфріївській середній школі.
У [[1941]] році під час [[друга світова війна|Другої світової війни]] добровольцем пішов на фронт. У січні [[1942]] року молодший політрук Сухомлинський був важко поранений, захищаючи [[Москва|Москву]] у [[Ржевська битва|битві під Ржевом]]. Осколок снаряду залишився в його грудях назавжди. Після довгого лікування у шпиталі селища [[Ува (селище)|Ува]], що в [[Удмуртія|Удмуртії]], він просився на фронт, проте комісія не визнала його навіть умовно здоровим для військової служби. У червні [[1942]] року його призначили директором сільської середньої школи, де він пропрацював до березня [[1944]] року. [[9 лютого]] [[1943]] року подав заяву про вступ до ВКП(б)<ref>[http://www.azinlib.ru/kraevzam/artamonov/suhomlinskiy.php Артамонов А. Дом Сухомлинского / А. Артамонов // Удмуртская правда. — 1988. — 18 июня.]</ref>. Як тільки рідні місця були звільнені, він повернувся на Батьківщину і став завідувачем районного відділу народної освіти. Проте вже в [[1947]] році Сухомлинський просився назад до школи.
У [[1948|1948 році]] Васи́ль Олекса́ндрович став директором Павлиської середньої школи і беззмінно працював протягом 23 років до кінця своїх днів. В 1948 році це була звичайна, пересічна школа. 23 роки стали найпліднішим періодом його науково — практичної та літературно—публіцистичної діяльності. Звичайну сільську школу він перетворив у справжню педагогічну лабораторію, де видобував скарби педагогічної мудрості.
У [[1955]] р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Директор школи — керівник навчально-виховного процесу».
