Феррарі (команда Формули-1): відмінності між версіями

Сезон 2001 року став першим для цілого ряду пілотів, в майбутньому стали «обличчям» [[Формула-1|Формули-1]]. У королеві автоспорту дебютували [[Кімі Райкконен]], [[Хуан-Пабло Монтойя]] та [[Фернандо Алонсо]]. Першим про себе заявив колумбієць [[Хуан-Пабло Монтойя|Монтойя]], нав'язати боротьбу самому [[Міхаель Шумахер|Міхаелю Шумахеру]] вже на 3 етапі сезону [[Гран-прі Бразилії]], і лише круговий [[Йорс Ферстаппен]], який вибив [[Хуан-Пабло Монтойя|Монтойю]] з траси, не дав очевидцям гоночної баталії побачити локальну перемогу феноменального колумбійця над діючим чемпіоном. У цілому сезон пройшов під знаком тотальної переваги [[Міхаель Шумахер|Шумахера]] і лише іноді лідеру нав'язували боротьбу молодший брат [[Ральф Шумахер]], який виступав за [[Вільямс (команда Формули-1)|Вільямс]], і пілот [[Макларен (команда Формули-1)|Макларену]] [[Девід Култхард]]. Спокійний хід сезону порушило лише [[Гран-прі Австрії]], в ході якого на останньому колі пілот Феррарі [[Рубенс Баррікелло]] за наказом із боксів пропустив вперед, на друге місце [[Міхаель Шумахер|Шумахера]], що викликало обурення автоспортивної громадськості, і [[Гран-прі Італії]], де нарешті отримав, усіма очікувану, першу перемогу [[Хуан-Пабло Монтойя|Монтойя]]. [[Міхаель Шумахер|Шумахер]] оформив свій 4 титул, перемігши на [[Гран-прі Угорщини]], аж за 5 Гран-прі до кінця сезону, а на наступному за Угорщиною [[Гран-прі Бельгії]] здобув 52 перемогу, і обігнавши [[Ален Прост|Алена Проста]], став абсолютним рекордсменом [[Формула-1|Формули-1]] за цим показником.

 

 

На відміну від попередніх років «царювання», в 2003 році намітився спад у результатах команди, викликаний падінням мотивації, і різким технологічним зростанням у стані суперників Скудерії. Так само одним з головних подій сезону стало введення нової системи нарахування очок, за якою очки отримували 8 пілотів, що фінішували першими (10-8-6-5-4-3-2-1), а не 6 як було раніше. У результаті на початку сезону на перші ролі вийшли пілоти [[Макларен (команда Формули-1)|Макларену]] [[Девід Култхард]] та [[Кімі Райкконен]], які здобули перемоги у двох дебютних перегонах. Третя гонка сезону [[Гран-прі Бразилії]], яка проходила під проливним дощем, закінчилася достроково внаслідок серйозної аварії [[Фернандо Алонсо]], що врізався в припаркований на узбіччі болід. Гонка була зупинена, а переможцем спочатку оголошено [[Кімі Райкконен]]а, але після детального розгляду, результати перегонів були переглянуті і перемогу присудили [[Фізікелла, Джанкарло|Джанкарло Фізікеллі]] з команди-аутсайдера [[Джордан (команда Формули-1)|Джордан]]. Наступні 3 Гран-прі сезону в [[Гран-прі Сан-Марино|Імолі]], [[Гран-прі Іспанії|Барселоні]] та [[Гран-прі Австрії|Австрії]] виграв [[Міхаель Шумахер|Шумахер]]. В [[Гран-прі Монако|Монако]] перемогу отримав [[Хуан-Пабло Монтойя|Монтойя]] на [[Вільямс (команда Формули-1)|Вільямсі]], що став поряд з [[Кімі Райкконен|Райкконеном]] одним з головних суперників [[Міхаель Шумахер|Шумахера]] в боротьбі за титул чемпіона. В [[Гран-прі Канади|Канаді]] перемогу знов отримав [[Міхаель Шумахер|Міхаель]], але після настав спад в результатах і лідер Феррарі лише раз на наступних 5 перегонах піднявся на подіум. Середина сезону ознаменувався виходом на перші ролі [[Ральф Шумахер|Ральфа Шумахера]], який здобув дві поспіль перемоги на [[Нюрбурґрінґ|Нюрбурґрінзі]] і [[Гран-прі Франції|Ман'ї-Курі]], і другого пілота Феррарі [[Рубенс Баррікелло|Рубенса Баррікелло]], що в блискучому стилі виграв [[Гран-прі Великобританії]]. На [[Гран-прі Угорщини]] першу перемогу у своїй кар'єрі здобув [[Фернандо Алонсо|Алонсо]], ставши наймолодшим переможцем Гран-прі в історії, а [[Міхаель Шумахер|Шумахер (72)]], [[Хуан-Пабло Монтойя|Монтойя (71)]] та [[Кімі Райкконен|Райкконен (70)]] практично зрівнялися за очками. Наступне [[Гран-прі Італії]] виграв [[Міхаель Шумахер|Шумахер]], лідирував майже від старту і до фінішу, лише на коло поступившись лідерством, і тим самим зміцнивши лідерство в чемпіонаті. [[Гран-прі США]], що проходило на [[Індіанаполіс Мотор Спідвей|Індіанаполіс Спідвей]] в дощ, підтвердило перевагу на мокрій трасі шин [[Bridgestone|Бріджстоун]] і команди Феррарі над клієнтами [[Michelin|Мішлен]], в тому числі [[Макларен (команда Формули-1)|Макларену]] та [[Вільямс (команда Формули-1)|Вільямсу]]. [[Міхаель Шумахер|Міхаель]] перемогою в [[Гран-прі США|США]], як і в 2000 році, практично гарантував собі титул. Фінальне Гран-прі сезону, що проходило традиційно в [[Судзукі (траса)|Японії]], виграв [[Рубенс Баррікелло]], а [[Міхаель Шумахер|Шумахер]] фінішував на восьмому місці, що гарантувало йому рекордний в історії шостий чемпіонський титул. [[Кубок Конструкторів]] в 5 раз поспіль виграла Скудерія Феррарі.