Іван Ждан-Ріг: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 1:
'''Іван Ждан (Ріг)''' — [[Кошовий отаман|кошовий]] [[Військо Запорозьке|Запорізького війська]] в часи [[Гетьман|гетьмануваня]] [[Брюховецький Іван|Івана Брюховецького]] ([[1666]]—[[1667]]). Іван Ждан-Ріг був обраний кошовим отаманом в лютому 1666, після того, як на загальній раді запорожців був позбавлений булави колишній кошовий [[Левко Шкура]], як повідомляє [[Яворницький Дмитро Іванович|історик Дмитро Яворницький]] в «Історії запорізьких козаків», за те, що той не пускав запорожців в похід проти союзників гетьмана Івана Брюховецького - [[Калмики|калмицьких]] загонів, які перебували в Україні. Будучи противником зближення з [[Московське царство|Російським царством]], відразу ж після обрання кошовим отаманом [[Запорозька Січ|Січі]], вступив у конфлікт з гетьманом, написавши йому листа, в якому не просто звинуватив Брюховецького в свавіллі, яке охопило всю Україну, а й чітко позначив свою політичну позицію:
:«Почули ми, що Москва буде на [[Кодацька фортеця|Кодаку]], - але її там не треба. Погано робиш, починаючи з нами сварку: зброя не допоможе, якщо вдома не буде порядку. Хоча царська величність зробила тобі честь, але гідність ти отримав від Війська Запорозького. Військо ж не знає, що таке боярин, а знає тільки гетьмана ... »
 
Витіснив із Запоріжжя, з-під [[Кодацька фортеця|Кодака]], загін російських військ {{нп|Григорій Іванович Косагов|воєводи Косагов|ru|Косагов, Григорий Иванович}}а, одного з російских воєвод, котрих до України запросив саме [[Брюховецький Іван|Брюховецький]].. Коли {{нп|Григорій Іванович Косагов|Косагов|ru|Косагов, Григорий Иванович}} почав нарікати на кошового у Москві, а [[Брюховецький Іван|Брюховецький]] - з'ясовувати, що там сталося насправді, Ждан-Ріг тільки посміхнувсь у вуса, та написав гетьманові:
 
:«Воєводи ніхто нікуди не виганяв. Сам утік. І так воно й було; запорожці не виганяли, але ставились до росіян так, як вони того й заслуговували, тож і тікали...»
 
Це була тактика, яка давала змогу кошовому до часу не накликати гніву на себе, а гетьманських військ - на [[Запорозька Січ|Січ]].
Замість {{нп|Григорій Іванович Косагов|Косагова|ru|Косагов, Григорий Иванович}}, до України прибув {{нп|Іван Юрійович Леонтьєв|боярин Леонтьев|ru|Леонтьев, Иван Юрьевич}}. Але вже не на [[Кодацька фортеця|Кодак]] - туди він боявся потикатися. До того ж, хроністи твердять, що він мав чітку інструкцію царя:
:"із запорожцями не ворогувати, поводитись чемно, лагідно переконувати, що жодних причин для конфлікту нема, а гнів, якщо він виникає, слід звертати не на росіян, - вони ж бо свої, одної віри, а втямити, хто їм приятель, а хто неприятель."
У березні 1667 після того, як козаки напали на російського посла {{нп|Федір Абросимович Ладиженський|Ладиженського|ru|Ладыженский, Фёдор Абросимович}}, який разом з татарським мурзою і численною охороною їхав до Криму, до хана з подарунками і письмом царя, ледь не почалася війна російських властей із запорожцями. Козаки перебили майже всіх татар, а подарунки відібрали. І. Брюховецький наказав розслідувати інцидент. Надійшли погрозливі листи та прибув спеціальний слідчий з Москви. Для вирішення виниклого конфлікту, щоб якось утихомирити і гетьмана, і царя, козаки скликали раду й усунули Ждана-Рога з отаманства.