Іван Ждан-Ріг: відмінності між версіями

'''Іван Ждан (Ріг)''' — [[Кошовий отаман|Кошовийкошовий]] [[Військо Запорозьке|Запорізького війська]] в часи [[Гетьман|гетьмануваня]] [[Брюховецький Іван|І.Івана Брюховецького]] ([[1666]]—[[1667]]). Іван Ждан-Ріг був обраний кошовим отаманом в лютому 1666, після того, як на загальній раді запорожців був позбавлений булави колишній кошовий [[Левко Шкура]], як повідомляє [[Яворницький Дмитро Іванович|історик Д.Дмитро Яворницький]] в «Історії запорізьких козаків», за те, що той не пускав запорожців в похід проти союзників гетьмана І.Івана Брюховецького - [[Калмики|калмицьких]] загонів, які перебували в Україні. Будучи противником зближення з [[Московське царство|Російським царством]], відразу ж після обрання кошовим отаманом [[Запорозька Січ|Січі]], вступив у конфлікт з гетьманом, написавши йому листа, в якому не просто звинуватив Брюховецького в свавіллі, яке охопило всю Україну, а й чітко позначив свою політичну позицію:

«Почули ми, що Москва буде на [[Кодацька фортеця|Кодаку]], - але її там не треба. Погано робиш, починаючи з нами сварку: зброя не допоможе, якщо вдома не буде порядку. Хоча царська величність зробивзробила тобі честь, але гідність ти отримав від Війська Запорозького. Військо ж не знає, що таке боярин, а знає тільки гетьмана ... »

«Воєводи ніхто нікуди не виганяв. Сам утік. іІ Тактак воно й було; запорожці не виганяли, але ставились до росіян так, як вони того й заслуговували, тож і тікали...»

Вже при новому кошовому отамані - [[Остап Васютенко|Остапе Васютенко]], запоріжці все ж убили російського посла {{нп|Федір Абросимович Ладиженський|Ладиженського|ru|Ладыженский, Фёдор Абросимович}}, коли він ещë раз спробував пройти в Крим повз [[Запорозька Січ|Січ]]. Козаки знали: Росія намагається поза їхніми плечима змовитися з татарами і разом притискати запорожців. Це було вкрай небезпечно. Якщо Росія і Крим укладуть союз, то будь-який напад українських козаків на татар буде сприйматися як ворожі дії супроти росіян. Дізнавшись про вбивство, гетьман Брюховецький звинуватив у нëмньому Івана Ждана-Рога. Прихильники колишнього кошового, незадоволені політикою Брюховецького, послали гінця з листом до гетьмана Правобережної України («ТогобочногоТогобічного») України [[Петро Дорошенко|П.Петра Дорошенко]]. Незабаром і вся [[Запорозька Січ|Січ]] стала на бік [[Петро Дорошенко|ДорошенкоДорошенка]]. Кошовим отаманом знову став Ждан-Ріг.

Разом з полковником [[Іван Сірко|Іваном Сірком]] брав участь у походах на Крим, особливу увагу привертає похід у 1667, під час [[Підгаєцька угода 1667|Підгаєцької компанії]] [[Петро Дорошенко|ДорошенкоДорошенка]]..

Козаки рушили тоді на татар двома великими загонами (другим командував полковник [[Іван Сірко]]). ЧотирьохтисячномуЧотирьохтисячне козацьке військо під проводом кошового отамана Івана Ждана-РогиРога і полковника Івана СіркоСірка обложило і взяло штурмом [[Перекопська фортеця|Перекоп]], а потім вторглося вглиб [[Кримське ханство|Кримського ханства]]. Іван Ждан-Ріг зі своїм загоном взяв місто [[Арабат|Арбаутук]]Арабатська фортеця. [[Іван Сірко]] разом зі своїм загоном рушив на [[Генуезька фортеця (Феодосія)|місто Кафу]], Генуезькагенуезьку фортецяфортецю, де спустошив улус знатного Ширинского мурзи. Козаки тоді повернулися в Україну, маючи в обозі майже дві тисячі визволених із татарського полону українців.

'''Як початкивецьпочатківець поселення [[Зимівник|зимівника]] Запорізькихзапорізьких Козаківкозаків''' у случені річок [[Саксагань]] та [[Інгулець (річка)|Інгулець]].., згодом міста [[Кривий Ріг]].:

Давно це було, коли гриміла по Україні слава про Січ Запорозьку... На схилі років хоробрий козак Ріг побудував для себе оселю якраз на тому місці, де зливаються Інгулець і Саксагань . Став потихеньку господарювати. І хто не їхав мимо, завертав до старого РогуРога. А оскільки в боях позбувся козак правого ока, прозвали його в народі Кривим... Шанували чумаки Рога за гостинність, чуйність, відвертість, а ще за цікаві розповіді. Йшли роки, навколо хати козака почали з'являтися інші оселі. Згодом тут виросло село. Вже й козака Рога не стало, а назва так і лишилася — Кривий Ріг.