Культова проституція: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
TeoBot (обговорення | внесок)
м checkwiki за допомогою AWB
м →‎Стародавній Схід: replaced: </Ref> → </ref> (6), вавілон → вавилон за допомогою AWB
Рядок 29:
|Сторінки = 53-54
|Isbn = 1605060518, 9781605060514
}} </Refref>. Кодекс Хаммурапі показує, що існували різні категорії «надіту», для позначення яких використовувалися різні назви <ref> {{книга
|Автор = Rivkah Schärf Kluger, H. Yehezkel Kluger
|Назва = The Archetypal significance of Gilgamesh: a modern ancient hero
Рядок 44:
 
Деякі сучасні історики переконані, що уявлення про широке поширення храмової проституції на Близькому Сході не засновані на фактах <ref> Robert A. Oden (1987), '' The Bible Without Theology: The Theological Tradition and Alternatives to It '', University of Illinois Press, ISBN 0-252-06870-X. pp 131-153. </ref>. Однак храмова проституція в [[Вавилон]]і описується вже «батьком історії» - [[Геродот]]ом (Історія, I, 199):
{{Початок цитати}} Самий же ганебний звичай у вавилонян ось який. Кожна вавілонянкававилонянка одного разу в житті повинна сісти в святилище Афродіти і віддаватися [за гроші] чужинцеві. Багато жінок, пишаючись своїм багатством, вважають негідним змішуватися з [натовпом] решти жінок. Вони приїжджають в закритих возах у супроводі безлічі слуг і зупиняються біля святилища. Більшість же жінок надходить ось як: у священній ділянці Афродіти сидить безліч жінок з пов'язками з мотузяних джгутів на голові. Одні з них приходять, інші йдуть. Прямі проходи розділяють по всіх напрямках натовп чекаючих жінок. За цим-то проходах ходять чужинці і вибирають собі жінок. Сидяча тут жінка не може повернутися додому, поки який-небудь чужоземець не кине їй у поділ гроші і не з'єднається з нею за межами священної ділянки. Кинувши жінці гроші, він повинен тільки сказати: "Закликаю тебе на служіння богині Мілітта!". Міліттою ж ассірійці називають Афродіту. Плата може бути як завгодно малою. Відмовлятися брати гроші жінці не дозволено, тому що гроші ці священні. Дівчина повинна йти без відмови за першим, хто кинув їй гроші. Після парування, виконавши священний обов'язок богині, вона йде додому і потім вже ні за які гроші не посяде його вдруге. Красуні і статні дівчата скоро йдуть додому, а потворним доводиться довго чекати, поки вони зможуть виконати звичай. І дійсно, інші повинні залишатися в святилищі навіть по три-чотири роки. Подібний цьому звичай існує також в деяких місцях на [[Кіпр (острів)|Кіпр]]і. <Refref> [http://bibliotekar.ru/rrG14.htm Геродот. Історія. Книга перша. Кліо.] </Refref> {{кінець цитати|джерело = Історія, I, 199}}
 
З розповіді Геродота випливає, що храмова проституція була особливо тісно пов'язана з культом богині [[Іштар]] ([[Астарта|Астарти]]). В [[Біблія|Біблії]] згадуються також «Кедеш», згідно з деякими трактувань (які, втім, оскаржуються), - юнаки, які віддавалися чоловікам у храмах <ref> Steven Greenberg. '' Wrestling with God and Men: Homosexuality in the Jewish Tradition ''. University of Wisconsin Press, 2004. ISBN 9780299190934. Pg. 83-84. </Refref> <ref> '' Encyclopedia of Homosexuality ''. Vol. 1. Garland Pub., 1990. ISBN 9780824065447. Page 654. </Refref> <ref> Див. тж. Второзаконня, 23-19. Детальніше в '' Dictionary of Biblical Imagery ''. InterVarsity Press, 1998. ISBN 9780830867332. Page 29. </Refref>. Якщо судити по Біблії, це була вельми поширена практика в [[Ханаан]]і і на суміжних землях. Жінка-Кедеш згадується в главі 38 [[Книга Буття|книги Буття]] (українською термін перекладають як «блудниця»). [[Фінікійці]] поширили традиції храмової проституції по берегах Середземного моря аж до [[Карфаген]]а. Про існування в [[Фінікія|Фінікії]] культової проституції залишили свідчення історики церкви [[Аврелій Августин]] і [[Сократ Схоластик]] <ref> {{книга
|Автор = [[: en: Robert A. Oden|Robert A. Oden]]
|Назва = The Bible without theology: the theological tradition and alternatives to it