Авраам: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Fahivez (обговорення | внесок)
шаблон
м replaced: ским → ським (2), Вавілон → Вавилон за допомогою AWB
Рядок 160:
=== Переселення до [[Ханаан]]у ===
[[Файл:Lastman, Pieter - Abraham's Journey to Canaan - 1614.jpg| thumb | 250px | <center> «Авраам на шляху в ханаанську землю» <br/> ([[Пітер Ластман]], 1614 рік) </center>]]
На думку ряду дослідників, біблійна оповідь про переселення родини Авраама в Ханаан відображає інтенсивну міграцію західно-семітських племен, які називалися [[амореї|амореями]] або сутіями, з Верхньої Месопотамії в сирійсько-палестинський регіон. Ця міграція відбувалася в [[XIX століття до н. е.|XIX]]&nbsp;— [[XVIII століття до н. е.|XVIII]] століттях до н.&nbsp;е. Зв'язок з Верхньою Месопотамією було виявлено, зокрема, через імена батька, діда і прадіда Авраама ([[Терах|Фарра]] (Терах), [[Нахор]], [[Серуг]]), що є назвами міст і місцевостей в районі Харана, куди родина Фарри перейшла з Ура. Ім'я їхнього предка [[Евер]] (Евер), що означає «інша сторона» або «Заріччя», пов'язане з епітетом ''іврі''&nbsp;— «людина з Евера», тобто Заріччя. Цей епітет (від якого, очевидно, походить слово «єврей») вперше застосовується в Біблії щодо Авраама (Біблія, [[Книга Буття]], 14-13), а потім і загалом стосовно ізраїльтян. Спочатку цим етнонімом могли називатися всі племена, що перейшли через [[Євфрат]] на шляху з Верхньої Месопотамії до Сирії і Ханаану. Деякі дослідники вважають, що існує певний зв'язок між епітетом ''іврі'' та найменуванням [[хабіру]]<ref>В залежності від джерела і епохи, хабіру описують як кочівників або напівкочівників, повстанців, розбійників, що роблять набіги, торговців, лучників, слуг, рабів, мігруючу робочу силу тощо.</ref> (варіанти: ''хапіру'' або '' апіру''), яке зустрічається в аккадських і єгипетських джерелах з кінця третього тисячоліття до н.&nbsp;е. Цю точку зору не підтримували деякі російські дослідники: так, за словами [[Дьяконов Ігор Михайлович|І.&nbsp;М.&nbsp;Дьяконова]], ''іврім'' і ''хапіру'' "'' не мають між собою нічого спільного; хапіру не були кочівниками, тоді як ними, безперечно, були ібрім, і їхній етнічний склад був не тільки і не стільки аморейсько-сутійскимсутійським, скільки ханаанським, аккадським, і, можливо, хурритським…'' " За Дьяковим, слово ''іврі'' не пов'язане з '' хапіру'', яке, на його думку, походить з акадського дієслова habaru («''бути вигнаним''»)<ref>Історія Стародавнього Сходу, ч. 2, М., 1988, стор. 275.</ref> Водночас точка зору Дьяконова заперечується західними дослідниками, що вказують на численні свідчення про кочовий характер хапіру.<ref>Див, наприклад, William H McNeil and Jean W Sedlar, in «The Ancient Near East»: про етимологію назви і згадку його в амарнських документах і єгипетських повідомленнях про кампанії.</ref>
 
'' Іврім'' були чужинцями, які проникли в Ханаан і, очевидно, залишалися чужими щодо релігії, культу та побуту ханаанских народностей. Характерною рисою Аврама є повний розрив з культурою країни його походження Месопотамією, з одного боку, і відчуженість від вірувань, культу і способу життя ханаанців&nbsp;— з іншого. Авраам, як потім його син і внук&nbsp;— патріархи [[Ісаак]] та [[Яків]]&nbsp;— не має в Ханаані власної землі й перебуває в залежності від ханаанських правителів міст. Він підтримує мирні відносини з навколишніми племенами, але зберігає свою відособленість у всьому, що стосується вірувань, культу і навіть чистоти роду. Так, наприклад, він посилає свого раба до родичів у Північну Месопотамію для того, щоб привезти дружину Ісааку.
Рядок 166:
За іншою гіпотезою, епоха Авраама припадає на [[XXI століття до н. е.|XXI]]&nbsp;— [[XX століття до н. е.]] Ця гіпотеза заснована на повідомленні [[Книга Самуїла|Третьої книги Царств]] (6-1), за яким між виходом з Єгипту і початком спорудження [[Соломон]]ом Храму минуло 480 років. Спираючись на [[біблійна хронологія|внутрішню біблійну хронологію]], можна підрахувати, що Авраам вийшов з Харану близько [[2091 до н. е.]] Проте, на думку більшості дослідників, період 480 років має радше символічний характер (12 поколінь по сорок років). Окрім того, [[археологія|археологи]] не виявили свідчень існування на території Ханаана в XXI–XX століттях до н.&nbsp;е. міст, подібних до тих, що згадуються в біблійному оповіданні про патріархів.
 
Науковцями було висловлено припущення, що родина Фарри могла полишити [[Ур]] близько [[1740 до н. е.]], в період придушення повстання проти вавилонського правителя [[Самсу-ілун]]а, в якому брав участь і Ур. У [[1739 до н. е.|1739 році до н.&nbsp;е.]] місто було зруйноване військами [[Самсу-ілун]]а, які вирізали значну частину населення, після чого воно надовго обезлюдніло. Варто зазначити, що назва Ура «''Уром халдейським''» (Біблія, Книга Буття, 11-31) є [[анахронізм]]ом, оскільки [[халдеї]] з'явилися в [[Вавилон|ВавілоніїВавилонії]] лише в [[1100 рік до н. е.|1100]]&nbsp;— [[1000 рік до н. е.|1000]] роках до н.&nbsp;е. ТОж, очевидно, що така назва міста виникла в період злету Ура за правління останнього царя Нововавилонської (халдейської) династії [[Набонід]]а ([[556 рік до н. е.|556]]&nbsp;— [[539 рік до н. е.|539]] роки до н.&nbsp;е.) і було пізніше додано до оповідання про Авраама.
 
=== Союз «між розсічених частин» ===
Рядок 178:
=== Імена ===
 
Ім'я ''Аврам'' і ''Авраам'' вперше зустрічаються на месопотамських [[клинопис]]них табличках, датованих [[3 тисячоліття до н. е.|3]]&nbsp;— [[2 тисячоліття до н. е.|2]] тисячоліттями до н.&nbsp;е.., в [[давній Єгипет|єгипетських]] текстах, а також у текстах, знайдених в [[Сирія|сирійській]] [[Ебла|Еблі]]. [[Етимологія]] імені '' Аврам'' точно не з'ясована. Можливо, це ім'я означає «батько піднесений», «батько чудовий», і є формою ранньосемітскогоранньосемітського власного імені ''Ав (і) рам''. Отримане Аврамом після укладення заповіту (Біблія, Книга Буття, 17-5) ім'я ''Авраам'' означає «батько безлічі» (народів). На відміну від імен [[Ісаак]]а, [[Яків]]а-Ізраїля і його [[Дванадцять колін Ізраїлевих|синів]], ім'я Авраама ніколи не використовується в Біблії для позначення місцевостей або колін.
 
Ім'я матері Авраама в П'ятикнижжі не згадується, за арабськими джерелами (див. Herbelot I, 64) її звали Адна, а за єврейськими ([[Талмуд]], Бава-Батра 91а)&nbsp;— [[Аматлея]], ймовірно [[Аматсула]]&nbsp;— давньохалдейське жіноче ім'я, що зустрічається в клинописних текстах, а не пізніше грецьке Амалтея, як то вважає Кагута (Plenus Aruch sv) та інші.