Стефан Бранкович: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Haida (обговорення | внесок) Створена сторінка: {{Правитель:Король | ім'я = Стефан Бранкович | титулатура = | титул = Сербс... |
Haida (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 11:
| місце народження =
| дата смерті = {{ДС|9|10|1476}}
| місце смерті = Удіно
| місце поховання =
| попередник = [[Лазар Бранкович]]
| наступник = [[Стефан Томашевич]]
| дружина = Ангеліна Аріаніта
| діти = 2 сина 3 доньки
| династія = [[Бранковичі]]
| батько = [[
| мати = Ірина Кантакузина
| герб =
Рядок 24:
'''Стефан II Бранкович Сліпий''' ({{lang-sr|Стефан Бранковић}}; *[[1417]] - †[[9 жовтня]] [[1476]]) — [[Деспот (титул)|деспот]] [[Сербська деспотовина|Сербії]] у [[1458]]—[[1459]] роках.
== Життєпис ==
=== Молоді роки ===
Походив з династії Бранковичів. Син [[Джурадж Бранкович|Джураджа Бранковича]], деспота Сербії, та Ірини Кантакузини. Народився близько 1417 року.
У 1439 році Стефана разом з братом Гргуром було схоплено османами. 1441 році звинувачено у змові й засліплено за наказом султана [[Мурад II|Мурада II]]. Після цього він вже не міг претендувати на трон. Тому після смерті батька у 1456 року деспотом Сербії став його молодший брат [[Лазар Бранкович|Лазар]].
=== Деспот ===
Після раптової смерті Лазаря Бранковича в 1458 році в Сербії було сформовано регентську раду в складі Стефана, вдови Лазаря — Олени Палеолог і воєводи Михайло Анджеловича. Останній, який користувався прихильністю османів, оскільки його брат був великим візиром Османської імперії, спробував захопити владу за допомогою значного військового загону. Ангеловичу вдалося зайняти Смедерево, столицю деспотовини.
Втім у березні 1458 року Михайло було схоплений незадоволеними городянами й запроторено до в'язниці. Після цього деспотом Сербії оголошено Стефана Бранковича, але внаслідок стану здоров'я він не міг бути очільником держави. Проугорсько налаштована частина сербської знаті запросила сина боснійського короля [[Стефан Томашевич|Стефана Томашевича]]. 21 березня 1459 року останній одружився з небогою деспота Стефана II — Оленою. Після цього Стефан Бранкович зрікся трону, новим деспотом став Томашевич
=== Подальша доля ===
Того ж року Бранкович перебрався до Угорщини. Деякий час він мешкав у м.Буді, потім до сестри Катерини Целлє, згодом перебрався до Дубровнику, а звідти — до Албанії. Там 1460 року Стефан одружився на доньці місцевого князя, що був також тестем [[Скандерберг]]а. Останній надав Бранковичу маєток.
1461 року відправився до Венеції з письмовою рекомендацію Скандерберга. Залишок життя Стефан Бранкович провів у Венеції. Помер біля м.Удіне. Згодом він був канонізований Сербської православної церквою.
== Родина ==
Дружина — Ангеліна, донька албанського князя Георгія Аріаніта-Комнені
Діти:
* Йован (д/н-1502)
* Джурадж (д/н-1516)
* Ірина
* Марія (д/н-1495)
* Міліца (д/н-1554)
== Джерела ==
* Fine, John V.A. (1994), The Late Medieval Balkans: A Critical Survey from the Late Twelfth Century to the Ottoman Conquest, The University of Michigan Press, ISBN 0-472-08260-4
* Ћирковић, Сима (2004). Срби међу европским народима. Београд: Equilibrium.
{{commons|Category:Stefan Branković|Стефан Бранкович}}
[[Категорія:Деспоти Сербії]]
[[Категорія:Бранковичі]]
| |||