Вікіпедія

Архітектура Великого князівства Литовського: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Не редагувалася 4 місяці
м replaced: в кінці → наприкінці , В кінці → Наприкінці (2), більше 3 → понад 3, учбов → навчальн,   → за допомогою AWB
Рядок 4:
Початком архітектури Великого князівства Литовського зазвичай вважається будівництво дерев'яних [[замок|замків]], навколо яких виникали сільські поселення. Але захист від ворогів вимагав потужної [[Фортифікація|фортифікаційної системи]], і на межі XV століття розпочалось будівництво кам'яних замків. У XV–XVI століттях розширилось будівництво кам'яних і дерев'яних приватновласницьких замків, водночас введення у військове будівництво західноєвропейських фортифікаційних систем сприяло поступовому перетворенню замків на палацово-замкові комплекси, поєднанню в них громадських і оборонних функцій. Сусідство з європейськими країнами стало передумовою поширення в оборонному будівництві Великого князівства Литовського [[романська архітектура|романського]] і [[готична архітектура|готичного]] стилів, тут склався місцевий різновид готичного стилю, для якого були характерними пластичність форм і урочиста монументальність.
 
У XIV — першій половині XVI століття зростання міст і міське самоврядування призвели до становлення нових форм міської архітектури (ратуші, церкви, костели, торгові ряди тощо). В кінціНаприкінці XVI — першій половині XVII століття здійснювалося широкомасштабне будівництво приватновласницьких міст, під впливом архітектури [[ренесанс]]у сформувалась регулярна композиція в їх просторовому розплануванні. Протягом XVII―XVIII століть сформувалася своєрідна архітектурна система [[бароко]], яка отримала назву [[Віленське бароко|віленської]]. Храмове будівництво остаточно окреслилось в першій половині XVI століття, коли характерним став новий тип храмів, які були пристосовані до оборони і входили до системи міських укріплень чи були окремими пунктами в довколишніх селах.
 
== Замкова архітектура ==
Рядок 13:
Ще за часів [[Київська Русь|Київської Русі]] виникали міста, які потім ставали економічними, адміністративно-політичними, військово-оборонними і культурними центрами Великого князівства Литовського. Визначною особливістю архітектури і містобудування того часу був оборонний характер споруд. Оборонна система міст поєднувала природні перешкоди (круті береги річок, схили) і штучні укріплення. Дитинець і місто оточувалися ровом і земляним валом з укріпленнями, {{fact2|виготовленими з колод|3|10|2013}}<!--subst:RS-->. Така система оборони відповідала тогочасній тактиці несподіваних нападів. З поширенням облогової тактики з'явився новий тип оборонної архітектури&nbsp;— міцні дерев'яно-земляні споруди з внутрішньоваловими глиняно-кам'яними і дерев'яними конструкціями ([[Верхньодвінськ|Дрисса]], [[Давид-Городок|Давид-городок]], [[Бихів]], [[Гомель]], [[Радошковичі]], [[Глуськ]], [[Пінськ]], [[Сураж (Білорусь)|Сураж]]). Пізніше основою оборони багатьох міст ([[Володимир-Волинський]], [[Каменець]], [[Брест]], [[Новогрудок]], [[Крево]] тощо) стали багатоярусні і круглі у плані кам'яні вежі&nbsp;— «стовпи».
 
В кінціНаприкінці XIII&nbsp;— першій половині XVI століття зводилися нові і перебудовувалися зі старих, частіше за все дерев'яно-земельних укріплень, фортеці і замки на білоруських землях, на [[Волинь|Волині]], [[поділля|Поділлі]], в містах [[Вільнюс]], [[Кам'янець-Подільський]], [[Луцьк]].
 
Будувалися монастирі, які ставали укріпленими територіями: [[Жидичинський монастир]] поблизу Луцька (XIII століття), Загоровський монастир поблизу [[Володимир-Волинський|Володимира-Волинського]] (XIV століття), [[Миколаївський монастир (Мильці)|Миколаївський монастир]] у [[Мильці (Старовижівський район)|Мильцях]] на Волині (XIV століття), Марково-Троїцький і Свято-Духів монастирі у Вітебську (обидва XIV століття), Миколаївський монастир в Лукомлі (XIV століття).
Рядок 30:
</center>
 
Першою спорудою, яка поєднувала у собі риси готичного і романського стилю, була датована кінцем XIV&nbsp;— початком XV століття {{не перекладено|Верхня церква (Гродно)|Верхня церква|be|Верхняя царква, Гродна}} в Старому гродненському замку. Сам замок виник у другій половині чи наприкінці XI століття як прикордонна фортеця і став ядром майбутнього [[Гродно]]. На межі XIV–XV століть великий князь литовський [[Вітовт]] на місці фортеці збудував з каменю і цегли (цеглою вирівнювали ряди валунів і облицьовували вежі) готичний п'ятивежевий замок зі стінами завтовшки більшепонад 3 метрівметри; близько 1500 року замок зазнав перебудови. В чисто романській архітектурі переважала оборонна функція, й аж до XV століття для замкової архітектури Великого князівства Литовського, тобто до розвитку артилерійської техніки, характерні риси романської архітектури: з розвитком арбалетної техніки, а пізніше гарматної, зростає висота стін і веж, ускладнюється композиція замкових комплексів. Верхня церква належала до типу базиліки, мала масивні і статичні форми, кам'яні склепіння, у зовнішньому оздобленні&nbsp;— барельєф, аркатури, перспективний портал. При її будівництві застосовувалась не готичне, а венедське мурування.
 
Під впливом фортифікаційної архітектури Італії Європою поширилось будівництво [[Бастіон|укріплень бастіонної системи]], прийшло воно і до Великого князівства Литовського. Оборонні замки, що були перешкодами для татарських набігів, постали від Східного Поділля до [[Дніпро|Дніпра]]. Серед них вирізнялись [[Лідський замок]] (1330-ті роки), замок королеви [[Бона Сфорца|Бони Сфорца]] у [[Рогачов]]і (XVI століття) з водяним ровом, земельним валом і мостом на ланцюгах. Найбільшим дерев'яним замком у південних землях князівська литовського був [[Київський замок]], побудований у 1542 році на [[Замкова гора (Київ)|Замковій горі]]: з чотирнадцятьма шестикутними баштами, з соснової деревини. В ньому знаходились резиденція старости, приміщення для гарнізону, численні службові кімнати, чотири церкви, костел. Стіни замку були обмазані глиною, потиньковані і пофарбовані. Дерев'яний замок з шістьма баштами у 1544 році був зведений у [[Житомир]]і. Найбільшим в оборонній лінії був [[Черкаський замок]] (1549). В готичному стилі побудована брама міських мурів з каплицею у Вільнюсі (Гостра брама, 1503–1522).
[[Файл:Mirski_zamak._Мірскі_замак_(1877).jpg|thumb|250пкс|[[Мірський замок]], малюнок Н. Орди (Білорусь, з 2000 року&nbsp;— у [[Список об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в Білорусі|Списку світової спадщини ЮНЕСКО]])]]
Своєрідно проявилися риси ренесансу в архітектурі замків і палаців, які будувались у XVI&nbsp;— першій половині XVII століть у передмістях магнатів. Наприклад вежі XVI століття [[Острозький замок|Острозького замку]] увінчані високими атіками і своєрідними коронами з розвиненою аркатурою і декоративним парапетом з фронтонами, волютами і різьбленим декором. Подібні риси мають [[Меджибізький замок]] (XVI століття), замки в Бережанах (1534–1554), [[Ляховичі|Ляховичах]], Заславлі, Любчі. Ще більш явно риси ренесансу притаманні, наприклад, [[Олицький замок|Олицькому замку]] на Волині з атіком і брамою (1564), [[Збаразький замок|Збаразькому замку]] (1631), який фактично був побудований за проектом визначного італійського архітектора [[Вінченцо Скамоцці]], замку в Чашниках, перебудованому в кінцінаприкінці XVI століття [[Мірський замок|Мірському замку]].
<center>
<gallery>
Рядок 70:
На торгових площах міст і великих селищ будували гостині двори і [[Корчма|шинки]] (аустерії). З XVI століття розміщення останніх регламентувалось [[Литовські Статути|Статутами князівства]], великокнязівськими і королівськими привілеями. Наприклад, Статут 1529 року (розділ 3, ст. 17) забороняв будівництво аустеріїв «апакутних на місцях неслушних», а Могильовський устав рекомендував їх будівництво «на готелях, й то не близько села … на місцях деяких призначених, де будинки в'їзджі для людей приїжджих … врад збудувати повинен». Деякі великі міста і монастирі мали своїх майстрів-будівельників (доїлідів; з XVI століття вони були вже при замках, в садибах магнатів). В період пізнього бароко міста мали риси більше садибного, ніж фортечного характеру. Такими є, наприклад, верхньодніпровські міста [[Сєнно (місто)|Сєнно]] і [[Шклов]]. В описі останнього, зробленому у другій половині XVIII століття, говориться: «В кам'яному торговому дворі крамниці розташовувались ззовні і всередині. Над двома брамами були зведені вежі, з яких в одній&nbsp;— шкловська ратуша, в інші знаходилась комірчина. До кутів поставлені піраміди, під якими викопані колодязі; у всі сторони по прорізу кутів зведені просторі вулиці, і будинки, хоча всі дерев'яні, однак на один зразок побудовані. При ньому поштовий будинок, грецька церква, кам'яний дівочий монастир і кам'яна жидівська школа… Коли виїжджаєш з нього, зустрічаються дві плановані, липами висаджені дороги, з яких ліворуч веде до просторого кам'яного панського будинку, на праворуч&nbsp;— до Могильова».
 
У 1579 році королем польським і великим князем литовським [[Стефан Баторій|Стефаном Баторієм]] на прохання [[Товариство Ісуса|Ордену єзуїтів]] і папи римського [[Григорій XIII|Григорія XIII]] заснований перший вищий учбовийнавчальний заклад у Великому князівстві Литовському&nbsp;— [[Вільнюський університет]] (''Almae Academia et Universitas Vilnensis Societatis Jes''). Ансамбль університету, увібравши в себе за чотири століття різні архітектурні стилі, в теперішній час займає майже цілий квартал старого міста. Почавши формуватися близько 1570 року, завдяки єзуїтському ордену, він обростав новими будинками і дворами, й нині складається з 13 дворів (двір бібліотеки, двір обсерваторії, двір бурси тощо) з 12 з'єднувальними будівлями, костелом святих Іоаннів і дзвіницею.
 
== Архітектура і планування села ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Архітектура_Великого_князівства_Литовського