Анатолій Дімаров: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування |
|||
Рядок 48:
У своїх творах письменник не боявся змальовувати часи примусової колективізації, голодомору 1932—1933, масові репресії — відрізки історії, на які було накладено суворе табу. Та редактори й цензура працювали вправно: викреслювали цілі абзаци, обривали сюжетні лінії. Насамперед ідеться про його романи «І будуть люди» (1964) та «Біль і гнів» (1974—1980 рр.) — історичну епопею про український народ, його долю у XX столітті. Як результат — з обох творів вилучено близько 300 сторінок (майже ціла книжка!). Та навіть урізаний варіант «Болю і гніву» в 1982 році був удостоєний Шевченківської премії.
[[Український інститут національної пам'яті]] в рамках відзначення 83-х роковин Голодомору в Україні у листопаді 2016 року вніс його ім'я до [[Незламні (проект до 83-х роковин Голодомору)|проекту «Незламні»]], як відзначення на державному рівні 15 видатних людей, що пройшли через страшні 1932—1933 роки та змогли реалізувати себе<ref>[http://www.ukrinform.ua/rubric-abroad/2125888-u-32-krainah-zapalat-svicki-u-pamat-pro-zertv-golodomoru-v-ukraini.html У 32 країнах запалять свічки пам'яті про жертв Голодомору в Україні]</ref>.
Анатолій Дімаров написав кілька захопливих книжок для дітей: «Блакитна дитина», «На коні і під конем», «Про хлопчика, який не хотів їсти», «Для чого людині серце», «Друга планета», «Тирлик».
| |||