Вікіпедія

Д'Артаньян: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
стиль
м replaced: В кінці → Наприкінці (2), з під → з-під, будь якою → будь-якою, typos fixed: голандських → голландських (2) за допомогою AWB
Рядок 66:
Ще до повернення з тріумфом до [[Париж]]а Мазаріні вже мав можливість віддячити д'Артаньянові за вірну службу протягом всіх цих років. В одному з полків королівської гвардії звільнилося місце і гасконець був швидко призначений на лейтенантську посаду. Однак це призначення викликало невдоволення інших службовців гвардії, тому що інші відчували, що це призначення було зроблено через голову іншого популярного кандидата, та ще й з волі ненависного [[Італія|італійця]] Мазаріні. Невдоволення переросло у відвертий [[бойкот]] і д'Артаньян був радий, коли Мазаріні його скоро відкликав.
 
Інше підвищення по службі виявилося приємнішим для Шарля. В кінціНаприкінці [[1653]] року раптом звільнилася посада [[Капітан (військове звання)|капітана]] королівського вольєра. Насправді ця посада була більше визнанням статусу, ніж будь -якою діяльною роботою. Хоча сам д'Артаньян запропонував за посаду меншу суму грошей, ніж інші претенденти, за протекцією Мазаріні він все одно був призначений на неї. Для бідного [[дворянство|дворянина]] з [[Гасконь|Гасконі]] це було справжнім досягненням — з посадою він отримав цілий [[Замок (споруда)|замок]] у своє розпорядження та ще й в самому центрі міста, неподалік від [[Лувр]]у та резиденції молодого короля. Його тихе, безпечне життя вельможі, однак, не тривало довго, можливо тому, що він звик до активного життя і не міг довго втриматися в розкоші бездіяльного капітана королівського вольєра, офіційна робота якого полягала в догляді за вольєром екзотичних [[птиця|птахів]] короля.
 
=== Капітан королівської гвардії ===
Рядок 75:
=== Мушкетер короля ===
[[Файл:Louis-xiv-lebrunl.jpg|thumb|right|200px|[[Людовик XIV (король Франції)|Людовик XIV]]]]
д'Артаньян прослужив в роті мушкетерів лише один рік, коли з'явилася нагода знову відвідати [[Гасконь]]. В кінціНаприкінці [[1659]] р. він супроводжував короля Людовика XIV в його подорожі на південь Франції, де молодий король мав обвінчатися з [[Іспанія|іспанською]] принцесою. Мушкетерам в цей час могли позаздрити багато інших службовців короля, оскільки вони не тільки носили дороге, вишите [[золото]]м та коштовностями вбрання, але й користувалися окремою увагою [[монарх]]а. Серед інших мушкетерів д'Артаньян мав репутацію не тільки досвідченого вояка та доброго командира, але й посланця Мазаріні, якому довіряли досить секретні справи. Людовик XIV, який вважав Мазаріні своїм вчителем не забув про ці якості гасконця і теж почав довіряти йому важливі і часом секретні доручення.
 
Одним з найважливіших доручень короля був арешт тодішнього міністра фінансів королівства [[Ніколя Фуке]]. Багатство та розкішне життя міністра фінансів, яке часом видавалося кращим за те, що мав король, викликало роздратування та підозри багатьох, а особливо молодого короля, який влітку [[1661]] року вирішив заарештувати Фуке. д'Артаньян був спеціально відібраний для цієї місії і король настільки цінував його досвід, що відмовився від інших кандидатур; коли ж д'Артаньян був хворий, король навіть вирішив відкласти арешт міністра, аж поки мушкетер не видужав<ref>Інші джерела вказують, що арешт Фуке був ймовірно відкладений також на прохання матері короля, Анни Австрійської.</ref>. Згідно з детальними інструкціями короля, д'Артаньян заарештував Ніколя Фуке [[5 вересня]] [[1661]] року якраз після закінчення аудієнції міністра з Людовиком і перепровадив його до спеціальної квартири на час, поки тривало слідство та обшуки помешкань міністра. Завдяки рішучим діям гасконця вдалося захопити велику кількість приватного листування міністра і вмовити його написати листа з вимогою здатися королівським силам його прибічникам в провінції. Сучасники і навіть сам Фуке не могли не відзначити відмінні якості мушкетера&nbsp;— він поводився суворо, але ввічливо з арештованим і навіть боронив його від розлючених громадян, які намагалися йому помститися. Виконавши з честю доручення короля д'Артаньян допровадив Фуке до його місця ув'язнення у Венсеннському замку і очікував на нові доручення Людовика.
Рядок 89:
== Довірена особа короля ==
[[Файл:Portrait Nicolas Fouquet.jpg|thumb|right|200px|[[Ніколя Фуке]]]]
В історії Франції і особливо в історії правління Людовика XIV арешт Ніколя Фуке відігравав надзвичайно важливу роль для утвердження доби [[абсолютизм]]у, яку започаткував Людовик. Для короля, особливо в тому молодому віці, арешт всемогутнього [[міністр]]а [[фінанси|фінансів]] означав своєрідний [[державний переворот]] і остаточне прибирання влади у власні руки. Людовик приділяв надзвичайну увагу обставинам ув'язнення міністра, оскільки втеча Фуке з -під варти чи навіть його спілкування з прибічниками означало б фактичний початок [[громадянська війна|громадянської війни]]. Саме тому Людовик відрядив д'Артаньяна для охорони опального міністра. Мушкетер під час арешту Фуке вже зарекомендував себе як людина, на яку король міг повністю покластися і довірити таку важливу місію.
 
Протягом трьох років д'Артаньян старанно виконував обов'язки тюремщика&nbsp;— він не тільки тримав Фуке в ув'язненні, але й слідкував за тим, щоб в'язень перебував у повному інформаційному [[вакуум]]і і не листувався ні з ким. Король, сам Фуке і сучасники відзначали, з якою ефективністю і старанням він виконував цю місію. Він не тільки педантично виконував розпоряження короля стосовно утримання в'язня, але йому також вдалося зажити прихильності і вдячності самого Фуке тим, що він поводився з ним хоча й суворо, але справедливо. Прихильність Фуке і тих, хто йому співчував, здобула йому певних недоброзичливців при дворі, але вдячність короля за так добре виконане важливе завдання перетворила його з одного з королевських мушкетерів в одного з довірених осіб короля Людовика XIV.
Рядок 99:
 
=== Губернатор Лілля ===
Разом з [[Жезл (символ)|жезлом]] генерал-майора він був призначений [[губернатор]]ом м. [[Лілль|Лілля]] та округу<ref name=Bordaz/>. д'Артаньян був справді вражений такою милостю короля&nbsp;— на такі посади звичайно призначали нащадків відомих та старовинних родів. Вибір пав на нього саме тому, що він вже мав репутацію дійового та рішучого вояки, який був здатний навести порядок у прифронтовому місті та у фортеці. І справді, сподівання короля виправдалися доволі швидко&nbsp;— д'Артаньян не тільки утримував регіон в безпеці, боронив від рейдів [[Нідерланди|голандськихголландських]] та [[Іспанія|іспанських]] військ, але й укріплював фортецю, сприяв розробленню нових конструкцій бойових [[граната|гранат]]. На відміну від інших високородних але бездіяльних губернаторів, д'Артаньян втручався у справи усіх підрозділів гарнізону і зі своїм запальним [[Гасконь|гасконським]] характером швидко зажив собі ворогів, які почали скаржитися королю. Коли ж король [[6 грудня]] [[1672]] року його таки відкликав до [[Париж]]а, він не сприйняв це як немилість, а радше як нагороду і можливість знову бути при дворі короля на чолі роти [[мушкетер]]ів.
 
=== Загибель ===
Рядок 118:
Незважаючи на відважність і вірну службу, історія д'Артаньяна могла залишитися відомою тільки [[історик]]ам, якби не [[Ґатьєн де Куртіль де Сандра]]. Він був маловідомим [[Роман (жанр)|новелістом]] з дещо скандальною репутацією, який вперше описав пригоди мушкетера у своєму романі «Спогади д'Артаньяна» у [[1704]] році. Тому що де Куртіль вже мав репутацію бульварного новеліста, на роман ніхто не звернув особливої уваги. Дюма знайшов цей роман в [[Бібліотека|бібліотеці]] і на основі того, що Куртіль написав про мушкетера, він у [[1844]] році написав свій перший [[Три мушкетери (роман)|роман «Три мушкетери»]], якій одразу став надзвичайно популярним. За першим романом вийшли ще два&nbsp;— [[Двадцять років потому (роман)|«Двадцять років потому»]] і [[Віконт де Бражелон, або Десять років потому (роман)|«Віконт де Бражелон, або Десять років потому»]]. Завдяки цим романам д'Артаньян прославився не тільки у [[Франція|Франції]], але й майже по всьому світі.
 
Не забули про свого земляка і гасконці&nbsp;— на його батьківщині в [[Люпіак]]у в його честь була названа вулиця і готель, в столиці [[Гасконь|Гасконі]] м. [[Ош (Франція)|Ош]] у [[1931]]&nbsp;р. йому встановили пам'ятник. Нащадок д'Артаньяна, Амері де Монтеск'ю заснував у [[1951]] році спілку «Компанія мушкетерів», до якої зараховують людей, які прославили ім'я д'Артаньяна&nbsp;— [[письменник]]ів, [[актор]]ів, [[художник]]ів. Наразі ця спілка нараховує 30 членів<ref>{{cite web|url=http://www.kultura-portal.ru/tree_new/cultpaper/article.jsp?number=438&rubric_id=1002084&crubric_id=1002085&pub_id=403599|title=Жизнь "невероятная, как вымысел"|archiveurl=http://archive.is/VNLX|archivedate=2012-08-04}}</ref>. На місці його загибелі, у [[Маастрихт]]і д'Артаньяну встановили три пам'ятники&nbsp;— один з них на тому місці, де вважається він саме помер. Щороку в день загибелі мушкетера, який фактично був загарбником їх країни, голандціголландці проводять фестиваль вшанування його імені. В рамках фестивалю презентують нові книжки, скульптури та картини про нього.
 
== д'Артаньян в кіно ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Д%27Артаньян