Луїш де Камойнш: відмінності між версіями

У поемі «[[Лузіади]]» (''Os Lusíadas'') Камоенс оспівує нащадків Лузуса (''Lusus'') — друга або сина [[Бахус]]а, який, по оповідях, поселився в Португалії] і був там королем. Поема складається з 10 пісень, що містять в собі 1102 октави. Жоден з європейських народів не має національного епосу, подібного «Лузіадам». Камоенс оспівує все, що складає славу португальців, все видатні історичні події і події; він розповідає відкриття Васко та Гами, вплітаючи в розповідь епізоди з колишньої і пізнішої португальської історії. Гарячий патріот, Камоенс прагнув обезсмертити героїчні подвиги і національні традиції своїх співвітчизників. З красою вірша поема Камоенса сполучає вірну передачу фактів, так що Камоенс може бути названий кращим істориком своєї країни. Камоенс — великий майстер малювати картини природи, особливо йому вдається опис моря. «Португальський Гомер» був також і чудовим ліриком: у його ніжних і граціозних піснях, одах, елегіях і еклогах відбивається все його нещасне життя.

Життя Камоенса надихнуло багато поетів і драматургів: [[Антоніо де Кастільйо]], [[Раймон Деланд|Раймона Деланда]]. Особливо відома поема [[Алмейда Гаррет]]а «Камоенс», останні строфи якої містять в собі жорстокий докір співвітчизникам за гірку долю поета. В даний час слава Камоенса надзвичайно велика в Португалії. Гарячий патріотизм, яким пройняті «Лузіади», багато сприяв пробудженню португальської національності в [[1640]] році. За рішенням парламенту, в [[1860]] році в Лісабоні був споруджений пам'ятник Камоенсу — статуя роботи Вітора Бастоса. Музей Луїса Камоенса (''Museu Luís de Camões'') був відкритий в [[Макао]].