Ручка (канцелярія): відмінності між версіями

Перше [[Перова ручка|сталеве перо]] з'явилося у Німеччині у 1748 році, але воно ще не мало прорізу, і від нього летіли бризки чорнила. У 1792 році англієць Д. Перрі зробив повздовжній проріз у вістрі пера. Це поліпшило якість письма і довговічність пера. У 1826 році Мазон придумав верстат для штампування сталевих пер, що сприяло їхїхньому масовому розповсюдженню.

Однак, відомо, що один винахідник незадовго до появи сталевих пер випустив у продаж маленькі пера, зроблені з гусячого перагусячих, але їх вставляли у спеціальний дерев'яний держак («ручку») — звідси походить назва цього приладу в деяких мовах ({{lang-uk|}} {{lang-be|}} {{lang-ru|ручка}}, пор. також {{lang-bg|перодръжка}} — «проста перова ручка»). Значить, ручка з'явилася раніше сталевого пера, а не одночасно з ним, як можна було б припустити.

Після цього вони витіснили гусячі пера, що проіснували близько тисячі років. До кінця 19-го століття сталеве перо повністю витіснило гусячі пера, оскількіоскільки ті вимагають частої заміни. Однак, що ще у 1930-1950-ті роки 20 століття у деяких школах писали [[Перова ручка|сталевим пером]], що дозволяло писати гарним почерком «з натиском».

У 1884 році з'явилася перша автоматична перова ручка<ref>[http://pochemuha.ru/izobretenie-ruchki-pera-kistochki Изобретение ручки, пера, кисточки]</ref>, щояку можна заправляти чорнилом («самописна ручка», «самописка»)<ref>{{СУМ-11|Самописний}}</ref><ref>{{СУМ-11|Самописка}}</ref>. Усередині ручки знаходився балончик з чорнилом. Спочатку заправка ручки здійснювалася збоку за допомогою спеціальної [[піпетка|піпетки]], потім піпетка увійшла до складу ручки і розміщується у її верхній частині&nbsp;— під загвинтним ковпачком.