Вікіпедія

Імперія гунів: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Bot Gluck (обговорення | внесок)
Боти
19 388 редагувань
м →‎Дуумвірат: правопис, replaced: торгівельні → торговельні за допомогою AWB
Рядок 160:
Для східних римлян війна закінчилася в [[449]] році з підписанням «Третього миру Анатолія».
 
Не зважаючи на набіги на Східну Римську імперію, гуни все ще підтримували хороші стосунки із [[Західна Римська імперія|Західною Римською імперією]]. Багато в чому вонавони завдячувалазавдячували дружбі з [[Аецій Флавій|Флавієм Аецієм]], могутнім римським [[генерал]]ом (його інколи називали фактичним керівником Західної Римської імперії), який деякий час провів з гунами. Проте все змінилося в [[450]] році, коли [[Гонорія]], сестра імператора Західної Римської імперії [[Валентиніан III|Валентиніана III]], надіслала Аттілі [[перстень]] і попросила його допомоги у втечі від заручин із [[сенатор]]ом. Невідомо чи Гонорія таким чином пропонувала свою руку і серце, але саме так зрозумів її правитель гунів. Відповідно половину Західної Римської імперії він вважав її приданим. Ще більше погіршило відносини імперій суперечка між Аттілою і Аецієм навколо питання хто повинен успадкувати панування над [[Салічні франки|салічними франками]]. І нарешті, часті набіги на Східну Римську імперію спустошили її і там мало що залишилось грабувати.
 
До моменту походу на захід [[Аттіла]] мав значні війська з різних [[Плем'я|племен]]. Зі східних племен можна назвати [[Гуни|гунів]] і [[Акацири|акацирів]], [[Роксолани|роксаланів]], [[Анти|антів]], [[Алани|аланів]]. В гунське об'єднання входили і інші [[Слов'яни|слов'янські племена]]. З [[Германці|германських]] найбільш відомі [[герули]], [[остготи]] (на чолі з [[Баламир]]ом, Теодоміром і Відеміром) і [[гепіди]] (на чолі з Адаріком). Керівництво союзними племенами здійснювалося їх власними вождями.
 
[[Файл:Empire_of_Attila.png|400 px|left|thumb|Імперія [[Аттіла|Аттіли]]]]
В [[451]] році війська Аттіли вийшли у похід. Його просування було направлене до [[Рейн]]у. Шлях стратегічно вибрали вдало, він ішов через [[варвар]]ську периферію Імперії, населення якої могло стати найбільш вірогідним союзником. Загони були розділені на дві групи: одна група йшла правим берегом [[Дунай|Дунаю]] і мала завдання знести передові римські укріплення, яке і виконала; інша, лівобережна, підпорядкувала своєму союзу [[Квади|квадів]] в Західних [[Карпати|Карпатах]] і [[Маркомани|маркоманів]] в [[Шварцвальд]]і. Об'єднання гунів відбулося біля витоків Дунаю.
 
[[Франки]] (східні), які жили на берегах [[Неккар]]у, поваливши свого [[Король|короля]], примкнули до Аттіли. Те саме зробили [[тюринги]] і зарейнські [[бургунди]]. Фактично біля [[Рейн]]у відбулося остаточне, хоча й тимчасове об'єднання сил варварів, після чого, заз допомогою ними ж зроблених мостів, вони переправилися в декількох місцях через р. Рейн.
 
Найбільше сум'яття похід Аттіли викликав у [[Галлія|Галлії]] та в [[Бельгія|Бельгійських]] провінціях, де жителі намагалися втекти з насиджених місць. З укріпленої [[Лютеція|Лютеції]] ([[Париж]]), відомої великими повстаннями [[360]] і [[383]] років, жителі також хотіли втекти. Легенда приписує порятунок Лютеції якійсь Женев'єві (Геновефі), яка нібито зуміла вплинути на жителів, і вони залишилися на своїх місцях.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Імперія_гунів