Кончаловський Андрій Сергійович: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м заміна: працю… як → працю… за допомогою AWB
Рядок 29:
В 1957–1959 навчався в [[Московська державна консерваторія імені П. І. Чайковського|Московській державній консерваторії]]<ref name=Ukr/><ref name=bio/><ref name=kadr/> по класу [[фортепіано]]<ref name=znaimo/>.
 
Після закінчення у 1965 режисерського факультету [[Всеросійський державний інститут кінематографії|Всеросійського державного інституту кінематографії]] (майстерня [[Ромм Михайло Ілліч|М. Ромма]]) почав працювати як режисеррежисером на «[[Мосфільм]]і»<ref name=kadr/>. Того ж року дебютував фільмом «Перший вчитель» за одноіменною повістю [[Айтматов Чингіз Торекулович|Чингіза Айтматова]]. В ролі головної героїні Алтинай зняв молоду балерину Наталію Арінбасарову, з якою потім одружився<ref name=znaimo/>.
 
В 1972 отримав звання лауреата Державної премії [[Казахська РСР|Казахської РСР]] після всесоюзного успіху фільму «Кінець отамана» за його сценарієм (про ліквідацію чекістами білого отамана Дутова, 30&nbsp;млн глядачів за 1972 рік).
Рядок 50:
 
== Творчість ==
Перша самостійна повнометражна постановка&nbsp;— «Перший вчитель» (премія за найкращу жіночу роль Міжнародного кінофестивалю у Венеції, 1966; премія МКФ в Йері, 1967), що реалістично і разом з тим експресивно відобразила конфлікт нових віянь і патріархальних традицій в [[Киргизія|киргизькому]] селі. З того часу Міхалков-Кончаловський плідно працює як сценаристсценаристом, створюючи сценарії до своїх фільмів, а також до картин інших режисерів (зокрема, до [[Андрій Рубльов (фільм)|Андрія Рубльова]] [[Тарковський Андрій Арсенійович|А.Тарковського]]).
 
У 1967 Міхалков-Кончаловський поставив в стилістиці «документального реалізму» сільську драму «Історія Асі Клячиної», героїнею якого стала невдала самотня колгоспниця на прізвисько Ася-хромоножка. Фільм, що не збігався з шаблонним трактуванням життя радянського села, піддався численним цензурним поправкам і був покладений «на полицю» (його прокат в оригінальному варіанті відбувся більше двадцяти років опісля). Після досвіду, що так розчаровує, з фільмом на сучасну тему режисер звернувся до екранізації російської літературної класики і створив яскраві кінематографічні аналоги творів [[Тургенєв Іван Сергійович|І.&nbsp;С.&nbsp;Тургенева]] («Дворянське гніздо») і [[Чехов Антон Павлович|А.&nbsp;П.&nbsp;Чехова]] («Дядя Ваня», приз МКФ в Сан-себастьяні, 1971).