Національний заповідник «Хортиця»: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Fahivez (обговорення | внесок) зображення(панорами) |
м доповнення |
||
Рядок 1:
{{Otheruses|Хортиця (значення)}}
[[Файл:Панорама_Січі.jpg|250px|міні|Церква Покрови на острові «Хортиця»]]
'''Націонáльний заповíдник «Хóртиця»''' — створений у [[1965]] році, а статус національного отримав [[6 квітня]] [[1993]] року постановою [[Кабінет Міністрів України|Кабінету Міністрів України]] № 254.
До його складу входить сам острів Хортиця і прилеглі острови та [[скеля|скелі]]: ''Байда'', ''Дубовий'', ''Ростьобин'', ''Три Стоги'', ''Середня'', ''Близнюки'', [[урочище]] ''Вирва'' на правому березі Дніпра, що мають загальнодержавне та історичне значення. Загальна площа заповідника — 2 386,86 га<ref>[http://www.irp.zp.ua/site/topicitem.jsp?category_id=47422690&item_id=1045286439 Національний заповідник «Хортиця» на регіональному інформаційному порталі «Запоріжжя»]</ref>.
== Історія створення ==
Першими кроками по визнанню Хортиці важливим об'єктом природної, культурної та історичної спадщини стало оголошення території острову пам'яткою природи місцевого значення у [[1958]] році та отримання статусу пам'ятки природи республіканського значення у [[1963]] році.
Острів [[Хортиця]] в місті [[Запоріжжя|Запоріжжі]], Постановою Ради Міністрів України № 911 від 18
На острові [[Хортиця]] передбачалось здійснити такі заходи:
* Оголосити о. Велика Хортиця Державним заповідником без права забудови його житловими будинками. * Створити в північній частині острова, навпроти [[Дніпровська ГЕС|ДніпроГЕСу]], тематичний садово-декоративний парк історії запорозького козацтва, прикрасити його й упорядкувати скульптурами видатних козацьких діячів — Северина Наливайка, К. Косинського, Т.Федоровича, Я. Острянина, П.Павлюка, І. Сулими, Б. Хмельницького, Івана Сірка та ін.
* У центрі цього парку розбити площу 2–3 га, на якій спорудити монумент-панораму, присвячену історії запорозького козацтва.
* Тематично оформити композиційними скульптурами численні урочища острова на теми: «Прибуття селян на Запоріжжя», «Перед походом», «Козацька рада», «Прибуття Б. Хмельницького на о. Велика Хортиця», «Розправа з польською шляхтою» тощо.
* На одному з порогів біля Дніпрогесу поставити бронзову скульптурну групу «Козаки в дозорі».
* Міст, який буде будуватися на о. Велика Хортиця, згідно з Генеральним планом забудови міста, прикрасити скульптурами запорозьких козаків.
* На Чорній скелі реконструювати козацький курінь, де експонувати побутові речі запорозьких козаків.
* Перевезти і встановити в урочищі Сагайдачного хату козацького старшини ХVІІІ ст.
* Реставрувати рів і вал Хортицької козацької засіки.
* У заплаві Великої Хортиці, де колись причалювали на чайках запорожці, встановити реконструкцію запорозьких чайок у натуральну величину.
* На території заповідника створити майстерню для виготовлення сувенірів (козацьких люльок, порохівниць та іншого) для туристів і екскурсантів.
* З часом цей тематичний садово-декоративний парк слід перетворити в етнографічний музей під відкритим небом південних районів України.
З сучасного погляду ці заходи були надто креативними, сміливими, прогресивними і, водночас, не обґрунтованими, за думкою першого директора заповідника А. Сокульського, з точки зору науки. 3 листопада 1965 р. У м. Запоріжжі відбувся перший конкурс проектів історико-культурного заповідника на о. Хортиці. І попереду було ще п'ять років пошуків, проектування, конкурсів і відбору найперспективніших пропозицій. Проекти Хортицького заповідника удосконалювались до 1970 р., конкурси проводились щорічно. Протягом цього періоду був виконаний значний комплекс наукових, проектних, пошукових робіт, що став основою для втілення проекту в експозитивне вирішення. В серпні 1970 р. Міністерство культури України, Академія наук України, Запорізький облвиконком визначились щодо плану тематично-експозиційної спрямованості Державного історико-культурного заповідника запорозького козацтва на острові [[Хортиця]].
Державний історико-культурний заповідник мав складатись із:
* Музею історії запорозького козацтва з п'ятьма діорамами.
* Етнографічного розділу.
* Тематичного парку.
З [[1 вересня]] [[1970]] року було сформовано дирекцію Державного історико-культурного заповідника запорозького козацтва на о. Хортиця. Першими співробітниками заповідника стали історики Л. Костенко, Т. Шевченко, В. Шевченко, інженер В. Борисов. Дещо пізніше в заповіднику працювали В. Шелест, Л. Юхимчук, Г. Ухань, В. Єрмак, Г. Ткаченко, О. Абліцов, С. Хуповка, В. Баранник, Д. Коваленко, Т. Мовшиць, В.Антипенко та ін. Плинності кадрів до середини 80-х рр. ХХ ст. майже не спостерігалось. Це були люди, які йшли не лише працювати в заповіднику, а служити великій ідеї Батьківщини. Кожен із них вів нелегку, під час виснажливу нервову боротьбу з численними «землекористувачами» заповідної землі, опором місцевої національно деградованої влади .
Як зазначає А. Сокульський «…Завдання перед колективом стояли складні, їх виконання контролювали М. Киценко (щотижня) й апарат облуправління культури, який до 1972 р. очолював історик і прекрасний літератор С. Кириченко. Найважливішим для колективу науковців було вивчити історію українського козацтва, запорозьких січей, матеріальну й духовну культуру запорожців, щоб одразу включитись у наукове проектування і розробку урядової програми увічнення пам'яток запорозького козацтва. Тодішній стан історичної науки про козацтво був настільки вульгаризований схоластичними компартійними схемами класового підходу, що годі було й говорити про науково об'єктивне відтворення найяскравішого явища в середньовічній і новітній історії українців. На праці Д. Яворницького, В. Антоновича, М. Грушевського, А. Кримського, І. Крип'якевича посилатись було заборонено, не кажучи вже про істориків з еміграції. Всі, хто був причетний до створення Хортицького козацького заповідника, — М. Киценко, С. Кириченко, колектив заповідника, київські вчені і митці, що так чи інакше були пов'язані з реалізацією урядової програми УРСР щодо козацтва, перебували під подвійним контролем. Перший — офіційний — відділ пропаганди й агітації обкому КПУ, а другий — нелегальний — обласного управління КДБ».
Рядок 56 ⟶ 43:
На зведеному кургані біля музею замість скульптурної групи «Козаки в дозорі» рекомендувалося встановити монумент «Дружба народів СРСР» на честь робітничого класу. Етнографічна частина комплексу взагалі вилучалася з будь-яких тематико експозиційних планів.
Ці пропозиції перекреслювали всі заходи, як писав П. Тронько, розпочаті в 1965 р. на виконання прийнятої 18
Робота над новою тематикою заповідника тліла роками, у кінці 1970-х рр. спинилось будівництво споруди музею, за «власним бажанням» у 1979 р. Звільнився директор заповідника — Арнольд Сокульський. Йшов час, на Хортиці змінювалися директори. Проте колектив заповідника не розпався, «продовжував вивчати історію козацтва, водночас розшукуючи й збираючи матеріали соціалістичної доби як того вимагали обставини, що склалися у зв'язку з реформуванням заповідника».
Рядок 62 ⟶ 49:
Два роки потому в заповідник повернувся перший директор. Його зустрів: нульовий цикл будівлі музею, відсутність затвердженого тематико- експозиційного плану, художніх ескізів оформлення музейної експозиції й екстер'єрів музейного комплексу, незакінчене будівництво блоку обслуговування. Колектив заповідника, ядро якого становили Т. Шевченко, Л. Юхимчук, В. Єрмак зберігся, і на чолі з повернутим директором, розпочалась робота по спорудженню і оформленню музею. 14 жовтня 1983 р. перша черга музейного комплексу була відкрита. На Хортиці запрацював Музей історії Запоріжжя. Оформлявся музей за проектом художника-монументаліста і головного художника комплексу А. Гайдамаки. З групою художників-ковалів і дизайнерів з Києва і Хмельницького, він і колектив заповідника впорались із завданням. Інтер'єр музею був вирішений на гідному художньому рівні, в експозиційних прийомах були використані нові погляди і художнє мислення. Художні діорами виконувались художником Студії ім. М. Грекова М. Овечкіним та народним художником України СРСР О. Троценком. Проіснувала ця експозиція без істотних змін з 1983 до 1988 р., коли була повернута на Хортицю козацька тематика, писала Апанович О.
У [[1988
== Сучасний стан ==
Для історії 50 років, начебто, невеликий відрізок часу. Але в історії заповідника «Хортиця» він вмістив нелегкий і непростий шлях, сповнений сміливими сподіваннями й розчаруваннями, злетами і розпачем невиправданих надій у вирі політичної боротьби навколо ідеї увічнення пам'яті запорозького козацтва та його видатних представників. У роки національного відродження Заповіднику надається статус Національного. Згідно Статуту, він є комплексною культурно-освітньою та науково-дослідною установою, створеною з метою збереження пам'ятних місць, пов'язаних з історією запорозького козацтва, та відтворення природного середовища о. Хортиці. До складу Заповідника входять території: Хортиця та прилеглі до нього острови і скелі Байда, Дубовий, Розстьобин, Три Стоги, Середня, Близнюки, урочище Вирва на правому березі Дніпра. Загальна площа заповідника становить 2359, 34 га. Заповідник «Хортиця» має особливу історико-культурну, природну, екологічну, наукову, естетичну цінність і підлягає комплексній охороні, згідно з законодавством України.
У [[2005]] році нарешті заповідник отримав акт на володіння землею острову Хортиця. А у 2009 році у його структурі було створено філію «Кам'янська Січ», що розташовується біля селища Республіканець Херсонської області.
На початку ХХІ ст
Науково-дослідною і просвітницькою роботою займаються сім відділів, в яких працюють 29 наукових співробітників, в тому числі і генеральний директор заповідника.
З листопада [[2007
* Скіфське городище у балці Совутиній;
* Святилище доби бронзи на висоті Брагарня;
* Культові споруди доби бронзи в районі балки Молодняга;
* Підводні археологічні пам'ятки, знайдені в руслі Старого Дніпра: «Запорозька Чайка», бригантина.
Важливим етапом для розбудови Національного заповідника «Хортиця» стало прийняття розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження заходів щодо розвитку Національного заповідника «Хортиця» на 2001—2005 рр.» (16.05.2001 р. № 202-р.) та розроблення Концепції розвитку заповідника. З ІІ пол.. 90-х рр. головним завданням співробітників заповідника, який очолював тоді Г. Кропивка, кандидат історичних наук, стало розробка і складання Генерального плану розвитку Національного заповідника «Хортиця». Допомагав заповіднику Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект». Ця робота завершилась у 2005 р. Державна цільова національно культурна програма розвитку Національного заповідника «Хортиця» на період до 2016 р. Вимальовує перспективи заповідника. З боку науково-дослідної роботи:
* проведення комплексних історико-етнографічних та археологічних досліджень;
* придбання обладнання для проведення підводних археологічних робіт;
* проведення комплексних екологічних досліджень та організація моніторингу флори і фауни заповідника.
В рамках забезпечення охорони та збереження об'єктів культурної спадщини:
* музеєфікація залишків кам'яних споруд в балці Ганнівці, благоустрій прилеглої території;
* розроблення проектно-кошторисної документації та музеєфікація хортицького ретраншементу;
* проведення археологічних досліджень, розроблення проектно-кошторисної документації та здійснення І етапу музеєфікації комплексу фортифікаційних споруд XVI—XVIII ст. на о. Байда (Мала Хортиця);
* проведення археологічних досліджень, розроблення проектно-кошторисної документації та здійснення І етапу музеєфікації місця розташування Кам'янської Січі XVIII ст.;
* розроблення науково-проектної документації, консервація та реставрація фондових колекцій, зокрема козацьких суден;
* проведення реставраційно-реабілітаційних робіт з укріплення узбережжя в місці розташування пам'ятки історії національного значення Кам'янська Січ XVIII ст. Планується створення нових музеїв на острові Хортиця, ремонт та реконструкція існуючих:
* будівництво Музею археології «Курган»;
* завершення будівництва історико-культурного комплексу «Запорозька Січ»;
* реконструкція покрівлі музею історії запорозького козацтва;
* проведення реекспозиції Музею історії запорозького козацтва, створення нових експозиційних розділів та виставок;
* розробка проектно-кошторисної документації та упорядження території, прилеглої до Музею історії запорозького козацтва, а саме, зведення полімерного куполу над оглядовим майданчиком, пішохідної естакади, спорудження меморіально-архітектурної композиції на кургані поряд з Музеєм.
Є в заповіднику певні проблеми і з розвитком туристичної інфраструктури. З цього питання планується:
* відведення та облаштування рекреаційних зон для відпочинку та обслуговування відвідувачів;
* облаштування автостоянок, автомобільних доріг о. Хортиці;
* будівництво готельного комплексу на 100 місць;
* створення туристичного об'єкту «Козацький зимівник»;
* створення інформаційного туристичного центру та сучасної системи зовнішньої навігації на території заповідника.
Потребує поповнення музейний фонд заповідника. Обов'язковим є придбання експонатів для історико-культурного комплексу «Запорозька Січ». І у зв'язку з підвищеною за останній період увагою до заповідника «Хортиця», організовувати заходи загальнодержавного значення: проведення культурно-мистецьких, патріотичних заходів з нагоди державних свят та пам'ятних дат, пов'язаних з історією запорозького козацтва.
Зараз заповідник «Хортиця» має сталий імідж науково-дослідної та рекреаційно освітньої установи, за якою закріпилися риси активності, ініціативності, творчого об'єднання зацікавлених навколо «колиски» запорозького козацтва — острова Хортиці. А об'єднання загальних зусиль дозволить закріпити на загальнодержавному рівні за островом Хортиця статусу історико-культурного національного символу та створити найпопулярніший центр міжнародного туризму. І на цьому шляху є досить вагомі досягнення, яскравим доказом успішності та правильності обраного 50 років тому шляху є статистика відвідуваності туристичних об'єктів заповідника, що кожного року складає цифру у 250 000 відвідувачів. Люди з усіх куточків країни, з ближнього і дальнього зарубіжжя прагнуть приїхати на Хортицю і наше завдання допомогти їм це зробити, а головне зберегти острів для нащадків.
[[16 листопада]] [[2016]] року співробітники Національного заповідника «Хортиця» підготували цікаву виставку, створену з урахуванням сучасних тенденцій експонування, що дозволяють побачити за новим і звичайні речі. Виставка «Still Life» працювала тільки в день III науково-практичному семінарі «Сучасний музейний простір: проблеми, перспективи, інновації», організованому Національним заповідником «Хортиця» за підтримки комбінату «[[Запоріжсталь]]», але в майбутньому в заповіднику планують освоювати це виставковий простір. Виставкова зала «За порогами» заповідника «Хортиця» була відкрита на другому поверсі будинку № 3 по бульвару Центральному, над «Будинком взуття»<ref>[http://iz.com.ua/zaporoje/110307-zapovednik-hortica-otkroet-filial-v-centre-zaporozhya.html Заповедник «Хортица» откроет филиал в центре Запорожья], — ''Индустриалка'', 16 листопада 2016 {{ref-ru}}</ref>.
== Земноводні тварини ==
[[Фауна України]] включає 20 видів [[земноводні|земноводних]]. На території Запорізької області зустрічається 6 видів амфібій, у тому числі 1 вид хвостатих і 5 видів безхвостих. З них на острові Хортиця, який входить до складу [[Національний заповідник «Хортиця»|Національного заповідника «Хортиця»]], зареєстровані всі 6 видів земноводних.
[[Файл:Zemnovodni ostrova Khortitsa.jpg|thumb|Земноводні острова Хортиця|300px|right]]
== Анотований список видів ==
'''Тритон звичайний''' ''– Lissotriton vulgaris'' (Linnaeus, 1758). Зустрічається у південній частині о. Хортиця. Довжина тіла (з хвостом) до 12 см. Активний з середини березня до початку жовтня. До липня-серпня тримається мілководних водойм, потім мігрує на сусідні прибережні ділянки. Зимує на суші у підстилці, купах листя, старих пеньках та під поваленими деревами.
'''Землянка звичайна''' ''– Pelobates fuscus'' (Laurenti, 1768). Зустрічається у південній частині о. Хортиця. Довжина тіла до 8 см. Активна з кінця березня до середини жовтня. До середини травня тримається плавневих водойм, потім мігрує на сусідні прибережні ділянки з піщаним ґрунтом. Зимує глибоко зариваючись у ґрунт та у норах гризунів.
'''Райка звичайна''' ''– Hyla arborea'' (Linnaeus, 1758). Дві молоді особини знайдені у 1989 році в одному з плавневих озер о. Хортиця. Після цього цей вид амфібій у заповіднику не реєструвався.
'''Ропуха зелена''' ''– Bufo viridis'' Laurenti, 1768. Зустрічається по всій території заповідника. Довжина тіла до 12 см. Населяє різноманітні біотопи, у тому числі антропогенні. Активна з середини березня до початку листопада. Навесні на 2-3 тижні мігрує до водойм для розмноження. Зимує у норах гризунів, ямах із листям та хмизом, пустотах ґрунту, старих льохах тощо
'''Жаба озерна''' ''– Pelophylax ridibundus'' (Pallas, 1771). Є найбільш чисельним видом амфібій заповідника і зустрічається по всій його території. Довжина тіла до 16 см. Тримається заболочених ділянок водойм, покидаючи їх тільки для полювання та міграції до сусідніх водойм. Активна з середини березня до початку листопада. Зимує у мулі на дні водойм.
== Проблеми охорони ==
Внаслідок знищення та забруднення природного середовища більшість видів амфібій стали рідкісними і тому занесені до різних природоохоронних документів. Так, всі види земноводних заповідника знаходяться під охороною Бернської конвенції про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі, причому 4 види з них підлягають особливій охороні (джерелянка червоночерева, райка звичайна, землянка звичайна, ропуха зелена).
Рядок 161 ⟶ 126:
== Джерела ==
* Петроченко В. И. Герпетофауна острова Хортица // Вестник зоологии. — 1990. — № 6. — С. 78-80.
* Петроченко В. И. Фауна позвоночных животных острова Хортица // Природа острова Хортица: Сборник научных трудов Национального заповедника «Хортица». — Запорожье: Днепровский металлург, 1993. — Вып. 1. — С. 79-101.
Рядок 170 ⟶ 134:
* Петроченко В. І., Жаков О. В. Тваринний світ Національного заповідника «Хортиця» // Заповідна Хортиця: Збірник праць Національного заповідника «Хортиця». — Запоріжжя: Дике Поле, 2006. — С. 239—246.
* Писанець Є. М. Земноводні України: Посібник для визначення амфібій України та суміжних країн. — К.: Вид-во Раєвського, 2007. — 192 с.
* [http://ostrov-hortica.org.ua/downloads/Lysenko.pdf Лисенко Т. М. Національний заповідник «Хортиця»: 45 років поступу]
* Заповідна Хортиця: Збірник праць співробітників заповідника. — Запоріжжя: Дике поле, 2006. — 304 с.{{Заповідники національного значення в Україні}}
== Виноски ==
{{reflist}}
{{Райони й місцевості Запоріжжя}}
| |||