Ескоріальський монастир: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Lorry (обговорення | внесок) правопис |
Lorry (обговорення | внесок) правопис |
||
Рядок 115:
[[Файл:BasílicaElEscorialCrucero.jpg|міні|праворуч|200пкс|Середхрестя і купол ]]
[[Собор]] викликав здивування і пригніченість. За проектом, запропонованим ще Франческо Паточчо з [[Урбіно]], собор мав схожість з планом собору Св. Петра в Римі, що так вітав король. Але архітектор-іспанець де Еррера переробив центричний план в приховано
Соборний інтер'єр не мав оздоб, а його конструкції подали в оголеному, сухо математичному вигляді. Звичні іспанські собори мають тісні, рясно оздоблені і затемнені інтер'єри. Собор в Ескоріалі — навпаки, ясний, дивно порожній, з оголеними стінами та куполом, де можна розгледіти кожну кам'яну брилу. [[Підлога]] викладена сірим та білим [[мармур]]ом. Все це велетенських розмірів, як і високі [[пілястр]]и з каннелюрами, якими скупо декоровано середхрестя храму. Велетенські розміри мав і [[вівтар]] собору Сан Лоренцо в чотири яруси. Архітектурний вівтар виконано з темно-червоного мармуру і темно-зеленої яшми Тортоси. Картини для вівтаря створили Федеріго Цуккаро та Пеллєгріно Тібальді. Скульптури євангелістів, батьків церкви і святих виконали майстри з [[Мілан]]у — [[Леоне Леоні]] та його син Помпео Леоні.
| |||