Відпуск сталей: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 2:
'''Ві́дпуск ста́лей''' — операція [[Термічна обробка|термічної обробки]], яка полягає в нагріванні [[Гартування|загартованих]] [[Сталь|сталей]] до [[Температура|температур]], що не перевищують температури утворення [[аустеніт]]у (Ас<sub>1</sub>), витримуванні при цих температурах для перетворення [[мартенсит]]у [[гартування]] у рівноважніші структури та наступного охолодження.
На відміну від продуктів розкладання переохолодженого аустеніту ([[сорбіт (металургія)|сорбіт]], [[троостит]]), які мають пластинчасту форму [[цементит]]у, продукти розкладання мартенситу під час нагрівання (сорбіт відпуску, троостит відпуску) мають зернисту форму цементиту, тому за інших рівних умов вони характеризуються більшими [[Ударна в'язкість|ударною в’язкістю]] й [[Границя витривалості|границею витривалості]] в умовах руйнування від [[Втома матеріалу|втоми]].
Головним параметром режиму відпуску, який визначає структуру, а отже, властивості сталі й застосування відпуску, є температура. За температурою нагрівання розрізняють такі види відпуску:
| |||