Ковбаса: відмінності між версіями

Ковбаса відома з давніх часів. Назва ковбаси можливо походить від {{lang-trk|kul basti}} — «смажене м'ясо». Згадки про неї зустрічаються в джерелах [[Стародавня Греція|Давньої Греції]] (свинячі шлунки начиняли вареними шматочками м'яса), [[Давній Рим|Риму]] (копчені кілечка кров'янки), [[Вавилон]]у і [[Китай (цивілізація)|Давнього Китаю]]. Кочові народи виготовляли «[[суджук]]» — в'ялене на сонці м'ясо, що доводили до [[кондиція|кондиції]] солоним потом коней під [[сідло|сідлами]]. В Україні ковбасне виробництво відоме з давніх часів. [[Татищев Василь Микитович|Татищев]] вказує, що [[русини]] вміли [[соління|солити]] м'ясо вже при [[Святослав Хоробрий|Святославі]], а, за [[Карамзін]]им, [[шинка]] з'явилася на [[Русь|Русі]] в епоху [[Володимир Великий|Володимира]], [[окіст|окости]] подавали на [[бенкет]]ах князя в Києві. У [[Новгородська республіка|новгородських]] [[Берестяні грамоти|берестяних грамотах]] [[XII століття]] згадуються ковбаси начинені свининою, гречкою, салом, кров'ю та яйцями. На теренитеренах України ковбаси набули поширення з німецькими колоністами міст у ХІІІ-XIV ст. [[Ян Длугош]] у своїй хроніці вперше документально згадав вживання ковбаси у [[Польща|Польщі]], коли [[Владислав II Ягайло]] надав її дружині [[Софія Гольшанська|Софії]] на початку XIV ст. Різні види ковбас можна віднайти у мемуарах, творах з життя шляхти. З кінця XVIII ст. у Західній Україні поширились віденські ковбаси і сосиски, кезекрайнери, лянгягери, тірольські мисливські ковбаси, [[Краківська ковбаса|краківські ковбаси]], різновиди варених і білих ковбас, з Угорщини прийшли дебреценські сосиски, [[салямі]].