Монастириська: відмінності між версіями

Клімат помірно-континентальний. Середньорічна температура повітря +7,3ºС, безморозний період триває 160—165 днів. Опадів випадає 520—600&nbsp;мм на рік. Сума температур, вищих від 10ºС, коливається віл 2500ºС до 2700ºС. Місто належить до району «теплого Поділля», де весна настає на два тижні раніше, ніж на решті території [[Тернопільська область|Тернопільської області]]<ref>''Заставецька О., Заставецький Б., Ткач Д.'' Географія Тернопільської області.&nbsp;— Тернопіль&nbsp;: Підручники і посібники, 2006.області…&nbsp;— С.&nbsp;29.</ref>.

На околицях міста виявлено археологічні знахідки трипільської культури (IV—III тисячоліття до нашої ери) та бронзової доби (II тисячоліття до нашої ери)<ref>''Куневич Б.'' Моє Тернопілля.&nbsp;— Тернопіль&nbsp;: ТОВ «Новий колір», 2009.Тернопілля…&nbsp;— С.&nbsp;128.</ref>. З часів Київської Русі на території Монастириської міської ради збереглися залишки валів трьох городищ<ref>[http://www.oda.te.gov.ua/monastyryska/ua/728.htm Монастириська районна державна адміністрація]</ref>.

Первісна назва міста була '''Підгородне''', потім Монастирище,<ref>''[[Андрусяк Микола Григорович|Н.&nbsp;Андрусяк.]]'' Минуле Бучаччини // {{ББ|Бучач і Бучаччина… — С. 32}}.</ref> поляки перейменували його в Monasterzyska<ref name="МельнТрак3">''Мельничук Б., Тракало В.'' Монастириська і околиці в спогадах емігрантів.&nbsp;— Тернопіль&nbsp;: КЖВ «Тернопіль», 1993.&nbsp;— С.&nbsp;3.</ref>. Назва міста вживається як іменник множини, а не прикметник жіночого роду: правильно казати ''«у Монастириськах»'', а не ''«у Монастириській»''<ref>[http://www.castles.com.ua/mo.html Монастириська] // Замки та храми України</ref>.

За легендою, у XIII столітті володарем замку був боярин Собко, що привіз після походу на половців воєнну здобич і половецьку князівну Атю, яка була надзвичайної вроди. Боярин покохав її та хотів одружитися, але дівчина відмовлялась, сумувала за рідним краєм і одної ночі втекла на Лису гору, де стала відьмою. Боярин з розпачу постригся в монахи, замок перебудував на монастир, а містечко перейменував в Монастирище. Під час другого татарського нападу монастир спалено і зруйновано, після чого він не відбудовувався. Місто добре розвивалось, бо лежало на перехресті Чорного шляху<ref name="МельнТрак3"></ref>.

Перша писемні згадки зустрічаються в документах [[1433]] та [[1437]]<ref>[http://polona.pl/item/665606/23/ Akta grodzkie i ziemskie,]. — T.12, sXII. — S. 27,. — №&nbsp;230].</ref> року як власність лицаря Сигізмунда. З [[1454]] по [[1465]] років Монастириська&nbsp;— власність [[Теодорик Бучацький Язловецький|Теодорика Бучацького-Язловецького]], згодом&nbsp;— [[Михайло «Мужило» Бучацький|Міхала «Мужила»]] Бучацького, з 1468&nbsp;р. ними володів [[Монастирський Іван|Ян із Язловця]], з 1478 року&nbsp;— Ян з Порохови<ref>''Клименко О.&nbsp;Клименко, Хаварівський Б.&nbsp;Хаварівський.'' Міська геральдика Тернопільщини. //— Тернопіль: КЖВ «Воля», 2003.&nbsp;— С.&nbsp;318.&nbsp;— ISBN 966-528-179-8.</ref>. Польські джерела свідчать, що обидва імені належали одному чоловіку.<ref>''Quirini-Popławski R.'' Kościoł parafialny p.w. Najśw. Panny Marii Królowej korony Polskiej w Porchowej // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego.&nbsp;— Kraków&nbsp;: «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010.&nbsp;— Cz.&nbsp;I,. — t.&nbsp;18.&nbsp;— 508 il.&nbsp;— S.&nbsp;175.&nbsp;— ISBN 978-83-89273-79-6. {{ref-pl}}</ref> [[Адам Бонецький]] стверджував, що у 1469 році найстарший син галицького каштеляна [[Ян Кола (галицький каштелян)|Яна Коли]] Ян-«старший» (†1472) викупив від Язловецьких продане їм раніше Устя, а також набув Монастириська.<ref>''[[Адам Бонецький|Boniecki A]].'' [https://polona.pl/item/10355918/364 Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich].&nbsp;— Warszawa, 1907.&nbsp;— Cz. 1.&nbsp;— t. 10.&nbsp;— S. 344—345. {{ref-pl}}</ref>

[[1490]]&nbsp;р. [[Мухи повстання|селянські загони під проводом Мухи]] звільнили місто від поляків. У 1498 році 70 тисяч молдаван, турків під проводом молдавського господаря Штефана III спустошило околиці Галича, зокрема містечка Монастириська, [[Коропець]]<ref name="Монастирищина405">''Козубський П., Гулей І.'' Монастирищина у боротьбі за незалежність України. Люди, події, факти.&nbsp;— Тернопіль&nbsp;: КЖВ «Воля», 2010.України…&nbsp;— С.&nbsp;404—405.</ref>.

[[Вікторин Сененський]] (або Ян Сененський після шлюбу з Анною Бучацькою, донькою [[Давид Бучацький|Давида Бучацького]]<ref>[http://mariusz.eu.pn/genealogia/rody/buczaccy01.html#A3 Buczaccy] {{lang-pl|}}, [http://mariusz.eu.pn/genealogia/rody/sienienscy01.html#A1 Sienienscy (01)] {{langref-pl|}}</ref>) після шлюбу з А.&nbsp;Бучацькою, став власником ([[дідич]]ем), збудував біля дороги на [[Бучач]] кам'яний замок. [[1552]]&nbsp;р. власником стає [[Ян Сененський (подільський воєвода)|Ян Сененський]] (кальвініст<ref>[[:pl:Jan Sienieński (wojewoda podolski)|Jan Sienieński (wojewoda podolski)]]</ref>, майбутній [[Подільські воєводи|воєвода подільський]], †бл. [[1599]]&nbsp;р.), отримує від короля [[Сигізмунд II Август|Сигізмунда II Августа]] привілей на проведення щотижневих торгів у п'ятницю та щорічних ярмарків. [[1557]]&nbsp;р. королівським привілеєм додано торг на свято Воздвиження Чесного Хреста<ref>''Kowalski S. J.'' Powiat buczacki i jego zabytki.&nbsp;— Biały Dunajec-Ostróg&nbsp;: Wołanie z Wołynia, 2005.&nbsp;— S. 201.&nbsp;— ISBN 83-88863-16-9.</ref><ref name="КХ319">''Клименко О.,&nbsp;Хаварівський Б.'' Міська геральдика Тернопільщини…&nbsp;— С.&nbsp;319.</ref>.

У [[1578]] році татари і турки, знову прийшовши на Галичину, взяли в облогу Монастириська. Деякий час захисники стримували їх натиск, ворогам вдалося захопити містечко; пограбувавши, вщент спалили, зруйнували його. Для покращення оборони в [[1600]] році завершилося спорудження замку. Місто позначене на мапі 1613&nbsp;р. (з помилковим розташуванням нижче за течією Дністра). В [[1621]] році Поділлям пройшлись татари, [[замок Монастирища|замок]] у Монастириськах зруйновано<ref name="Монастирищина405"></ref>.

Від [[1630]] року&nbsp;— власність [[Потоцькі|Потоцьких]],<ref>''О.&nbsp;Клименко, Б.&nbsp;Хаварівський.'' Міська геральдика Тернопільщини name="КХ319"// Тернопіль: КЖВ «Воля», 2003.&nbsp;— С.&nbsp;319 ISBN 966-528-179-8</ref>, які перебудували замок під палац. Власниками міста були воєвода смоленський Александр Ян Потоцький, по його смерті [[1714]] року вдова Тереза з Тарлів, їх син, каштелян львівський граф [[Юзеф Потоцький (каштелян)|Юзеф Потоцький]].<ref>''Ostrowski J.&nbsp; K.&nbsp;Ostrowski.'' Kościoł parafialny p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w MonasterzyskachMonasterzyskach… //— Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiegot. Praca zbiorowa. Kraków: Międzynarodowe Centrum Kultury, «Antykwa». 1996, tom&nbsp;4. 211&nbsp;s., 402— ilS. seria: Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej84. ISBN 83-85739-34-3 s.&nbsp;84 {{lang-pl}}</ref>

Під час [[Хмельниччина|Національно-визвольної війни]] під проводом [[Богдан Хмельницький|Богдана Хмельницького]], навесні [[1653]] року, [[Стефан Чарнецький]] очолив каральний похід 8-тисячного війська на Брацлавщину, але, при [[Битва під Монастирищем|облозі Монастирища (нині Черкаська область)]], потерпів поразку від козаків під проводом [[Іван Богун|Івана Богуна]]. У [[1655]] році окремі козацькі загони проходили через Монастириська. З їх наближенням до містечка священик з Фільварок Швайка (Швайна) зібрав добровольців і підняв повстання проти польської влади, після якого отець-повстанець із загоном подався разом з козацькими військами. Владні ляхи жорстоко помстилися на місцевому населенні. З того часу за містечком залишилася могила полеглих, де щороку на Покрову проводилися богослужіння. На горбі при дорозі на Галич виднівся дерев'яний хрест. З приходом радянської влади могилу зруйновано<ref>''Козубський П., Гулей І.'' Монастирищина у боротьбі за незалежність України…&nbsp;— С.&nbsp;8-98—9.</ref>.

[[1667]]&nbsp;р. відбулася [[Битва під Підгайцями (1667)|битва під Підгайцями]] між військом [[Петро Дорошенко|Петра Дорошенка]] та Яна Собеського. В цей час було захоплено монастир у Монастириськах. [[1672]] року під час одного з нападів татарсько-турецьких військ і козаків на чолі з гетьманом П.&nbsp;Дорошенком спалено містечко Монастириська, зруйновано монастир, який більше не відбудовувався<ref>''Козубський П., Гулей І.'' Монастирищина у боротьбі за незалежність України…&nbsp;— С.&nbsp;.</ref>.

[[Файл:Монастириська_тютюнова_фабрика_(старе_фото).jpg|thumb|right|300px200px|Тютюнова фабрика.]]

Після першого поділу Речі Посполитої наприкінці [[1773]] року Монастириська стали центром одного з 13-ти [[дистрикт]]ів [[Галицький циркул|Галицького циркулу]] Королівства Галичини та Володимирії. [[14 березня]] [[1775]] року Галицька придворна канцелярія затвердила проект від [[11 жовтня]] [[1774]] року, за яким Галицький циркул з центром у Станіславові складався з 4-х дистриктів, Монастириський дистрикт скасовувався. [[2 вересня]] [[1780]] року губернатор Галичини був зобов'язаний провести нову адмінреформу коронного краю. [[22 березня]] [[1782]] року цісарева [[Марія Терезія]] видала патент, за яким взагалі скасовувались дистрикти, створювалися 18 циркулів (округів).<ref>Ірина ''Настасяк І''. Організація управління Галичиною і Буковиною у складі Австрії (1772—1848). //— К. : Атіка, 2006.&nbsp;— 160&nbsp;с.&nbsp;— С.&nbsp;37—39.&nbsp;— ISBN 966-3261-191-9.</ref> &nbsp;— Монастириська і навколишні села ввійшли до складу [[Станіславський округ|Станіславського округу]] [[Габсбурзька монархія|Габсбурзької імперії]] (з 1804 року&nbsp;— [[Австрійська імперія|Австрійської імперії]]<ref name="Монастирищина405"></ref>).

За власника міста італійського шляхтича Кароля Бако де Гетте споруджено [[Монастириська тютюнова фабрика|Державну фабрику сигарет та тютюну]] ([[1797]]&nbsp;р.)<ref>''Мельничук Б., Тракало В.'' Монастириська і околиці в спогадах емігрантів // Тернопіль: КЖВ «Тернопіль»,1993.емігрантів…&nbsp;— С.&nbsp;15.</ref> і фабрику паперу ([[1864]]–[[1914]]&nbsp;рр.).

[[1867]]&nbsp;р. місто приєднали до [[Бучацький повіт (Королівство Галичини та Володимирії)|Бучацького повіту]]<ref>''Козубський П., Гулей І.'' Монастирищина у боротьбі за незалежність України… — С.&nbsp;406.</ref>.

У [[1848]] році в місті створений осередок «Руської Ради». Протягом [[1848]]—[[1851]] років у Східній Галичині видавалася газета «Зоря Галицька», яку в Монастириськах поширював отець Михайло Сінгалевич. У містечку збудовано Народний дім, у якому діяла читальня «Просвіти», активними діячами якої були Володимир Сіменович та [[Кисілевська Олена Львівна|Олена Кисілевська]], що заклали хор, драматичний гурток, влаштовували концерти, вистави тощо.<ref name="Монастирищина405"></ref>.

Наприкінці XIX&nbsp;ст. місто як посаг Потоцької (ім'я поки встановлюється) перейшло до шляхтича італійського походження Карло (Кароля) Бако де Гетте.<ref>[[Андрусяк Микола Григорович|''Н.&nbsp;Андрусяк Н'']]. Минуле Бучаччини // [[Бучач і Бучаччина]]…&nbsp;— С.&nbsp;60.</ref>

На загальних виборах до Австрійського парламенту [[1907]] року, Монастириська ввійшло до 60 сільського змішаного округу (Бучач, Підгайці, Монастирська, Вишнівчик). Від цього округу депутатом став львівський адвокат [[Ґабль Генрик|д-р Генрик Ґабль]], заступником&nbsp;— д-р [[Цегельський Лонгин|Лонгин Цегельський]]<ref>''Коцик Р. Коцик''. Бучач при кінці XIX-го і з початком XX-го століття // [[Бучач і Бучаччина|Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарнийБучаччина… збірник]]…— С.&nbsp;177.</ref>.

Також Степан Вітошинський, Володимир Вовчук, Володимир Боцюрко, Норберт та Емануїл Рибаки, Іван Гладун, Григорій Било, Володимир Левицький, Роман Нагайло, Дмитро Надморський, Володимир Радловський, Ярослав Сіменович<ref name="Монастирищина405"></ref>.

Московити-окупанти перетворили будівлю «Народного Дому» на міську лазню («баню»).<ref>''[[Рибак Норберт Миколайович|НорбертРибак РибакН]].'' Монастириська (культурно-освітній огляд) / [[Бучач і Бучаччина]]… — С. 272.</ref>

У листопаді [[1918]]&nbsp;р. в місті майже мирно встановилася влада [[ЗУНР]] і важливу роль у цьому відіграли поручник [[УСС]] Е.&nbsp;Рибак, стрілець УСС [[Рибак Норберт Миколайович|Норберт Рибак]].<ref>''Полянський О.'' Західна Україна у двох революціях. //— Тернопіль: Джура, 1998.&nbsp;— С.&nbsp;33.</ref> Загони, зорганізовані в навколишніх селах, взяли під контроль найважливіші будівлі міста. Під час розброєння ешелонів на залізничній станції загинули Іван Боднарчук і Павло Слюсарчин з [[Ковалівка (Монастириський район)|Ковалівки]]<ref><ref name="Монастирищина11">''Козубський П., Гулей І.'' Монастирищина у боротьбі за незалежність України. Люди, події, факти // Тернопіль: КЖВ «Воля», 2010.України…&nbsp;— С.&nbsp;11.</ref>.

Під час виборів делегатів Української Народної Ради представниками Монастирищини були [[Максимів Ілько|Ілля Максимів]] з [[Коропець|Коропця]] і [[Плиска Михайло|Михайло Плиска]] із [[Задарів|Задарова]]. У [[1919]] році в I гуцульському курені [[Друга Коломийська бригада УГА|ІІ Коломийської бригади]] була єврейська [[чота]], сформована із жителів [[Бучач]]а і Монастириськ. Наприкінці травня<ref>[[Шанковський Лев|''Л.&nbsp;Шанковський.'']] Бучаччина в роки визвольної війни 1918—1920 // {{ББ|78}}</ref> 1919 року Монастириська захопила польська армія. До середини липня Монастирищина переходила з рук в руки, стала ареною жорстоких боїв. У цей час було жорстоко<ref>[http://avr.org.ua/index.php/viewDoc/11696/ Літопис Червоної Калини.&nbsp;— Ч.&nbsp;11.&nbsp;— Листопад 1938.]&nbsp;— С. 6.</ref> замордовано українських греко-католицьких священиків: старенького<ref>[[Шанковський Лев|''Шанковський Л.'']] Бучаччина в роки визвольної війни 1918—1920…&nbsp;— С.&nbsp;80.</ref> Захарія Подляшецького і сотрудника (помічника) [[Галібей Юрій-Адальберт|Юрія-Адальберта Галібея]], які поховані біля церкви Воздвиження Чесного Хреста. Ось як це згадує Норберт Рибак:<ref name="Монастирищина11"></ref>

Місто звільнене вд польських військ [[13 червня]] [[1919]] року [[11-та Стрийська бригада УГА|11-ю Стрийською бригадою УГА]] [[Третій Корпус УГА|ІІІ-го корпусу УГА]] під час [[Чортківська офензива|Чортківської офензиви]] УГА.<ref>''Шанковський Л.'' Бучаччина в роки визвольної війни 1918—1920 // {{ББ|Бучач і Бучаччина… — С. 80}}.</ref>

[[16 липня]] [[1919]] року поляки остаточно захопили Монастирищину<ref name="Монастирищина11"></ref>.

У Монастириськах діячами [[Бучацька повітова філія «Просвіти»|Бучацької повітової філії «Просвіти»]] зроблено заходи для того, щоб створити просвітньо-організаційний осередок для судової округи Монастириська.<ref name="Колцьо">''Колцьо В.'' Праця і розвиток читалень товариства «Просвіта» в Бучаччині // {{ББ|Бучач і Бучаччина… — С. 260—262}}.</ref> 18 червня 1924&nbsp;р. відзначались 63-ті роковини смерті Т.Шевченка; після виконання гімну «Ще не вмерла Україна» на сцену вибіг комендант поліції (в цивільному), заборонив співати. Було арештовано голову читальні А.&nbsp;Кардаша, секретаря І.&nbsp;Аронця, диригента В.&nbsp;Боцюрка. Приїхав комісар поліції з Бучача, усно припинив діяльність читальні (діяла 30 літ).<ref name="Колцьо"></ref> У [[1928]]<ref>Рибак Норберт, щоправда, стверджує про заснування ним філії бл. 1930 року /→ Бучач і Бучаччина…Бучаччина…— С. 273.</ref> році в містечку засновано філію товариства «Просвіта» (всі читальні з судового повіту (округу) Монастириська перейшли під її опіку<ref name="Колцьо"></ref>). Першим головою філії був о. Л. Білинський, місцеголовою&nbsp;— професор Софрон Ласовський, секретарем&nbsp;— Н. Рибак. Організовано «Союз українок».

[[1936]] року за допомогою студентів [[Рибак Норберт Миколайович|Норберт Рибак]] заснував філію українського товариства «Луг», при ньому&nbsp;— клуб копаного м'яча (тобто футбольний) «Степ», керівником якого був О.&nbsp;Івасечко; польська адміністрація організувала філію товариства «Стшелєц». Після свого приходу в [[1939]] році червона влада заборонила діяльність партій та громадських організацій<ref>''Козубський П., Гулей І.'' Монастирищина у боротьбі за незалежність України… — С.&nbsp;13.</ref><ref>Там само.&nbsp;— С.&nbsp;407.</ref>.

Від січня [[1940]]&nbsp;— райцентр (з грудня [[1962]] по грудень [[1966]] належало до Бучацького району)<ref>''Куневич Б.'' Моє Тернопілля // Тернопіль: ТОВ «Новий колір», 2009.Тернопілля…&nbsp;— С.&nbsp;11-1211—12.</ref>.

У травні 1946 року відбувся матч між футбольними збірними Монастириська та Бучача, перемогли гості 6:3.<ref>Левко ''Легкий Левко''. Футбол Тернопілля.&nbsp;— Тернопіль&nbsp;: Лілея, 2002.&nbsp;— 144 с.; іл.&nbsp;— С. 8.&nbsp;— ISBN 966-656-002-X.</ref>

11 липня 1965 на місцевому стадіоні відбувся фінальний матч розіграшу [[Кубок Тернопільської області з футболу|Кубка Тернопільської області]] з футболу між командами [[Колос (Бучач)|«Колгоспник»]] (Бучач)&nbsp;— «Маяк» (Теребовля). З рахунком 4:2<ref name="НД1">Кубкові вершини «Колоса» // Нова доба.&nbsp;— №&nbsp;34 (8656, 21 серп.).&nbsp;— С. 6.</ref> перемогли футболісти з сусіднього Бучача (Ярослав Монюк&nbsp;— капітан<ref>Колгоспник&nbsp;— 2-разовий володар Кубка області з футболу // Перемога.&nbsp; — Бучач:, газета1969. «Перемога»,— №&nbsp;82 за (10 липня 1969).&nbsp;— С. 4.</ref>).

</timeline></center><ref name="ВП7"></ref><ref>[http://monastyryska.ucoz.ru/index/istorija_shkoli/0-5 Монастириська ЗОШ]</ref><ref name="МельнТрак13">''Мельничук Б., Тракало В.'' Монастириська і околиці в спогадах емігрантів // Тернопіль: КЖВ «Тернопіль», 1993.емігрантів…&nbsp;— С.&nbsp;13.</ref><ref>''Заставецька О., Заставецький Б., Ткач Д.'' Географія Тернопільської області // Тернопіль: «Підручники і посібники», 2006.області…&nbsp;— С.&nbsp;130.</ref>

| 1,8<ref> ''Козубський&nbsp;П.&nbsp;Й.'' Монастириська // ''Вісті Придністров'я.''&nbsp;— 1991.&nbsp;— №&nbsp;7.&nbsp;— C.&nbsp;4.</ref>

У [[1884]] році завершилось будівництво залізничної магістралі [[Хриплин]]&nbsp;— [[Нижнів]]&nbsp;— Монастириська&nbsp;— [[Бучач]]&nbsp;— [[Копичинці]]&nbsp;— [[Гусятин]]. У перших роках поїзд проїжджав через місто лише раз на день (Станіслав 10.00&nbsp;— Бучач 14.39), а в [[1914]] році&nbsp;— вже три рази. У час відкриття лінії Станіслав&nbsp;— Бучач ціна квитка в [[1885]] році третього класу була 1 [[гульден]] і 20 [[Крейцер (монета)|крейцерів]]<ref name="ВП7"></ref>. Залізниця була одноколійною, її ширина становила 1435&nbsp;мм. Після приходу радянської влади у [[1939]] році ширину колії змінили на 1520&nbsp;мм. Планувалось створення другої колії на маршруті [[Проскурів]]&nbsp;— [[Ярмолинці (смт)|Ярмолинці]]&nbsp;— Копичинці&nbsp;— [[Біла (Чортківський район)|Біла (Чортківська)]]&nbsp;— Бучач&nbsp;— Монастириська&nbsp;— Нижнів&nbsp;— Станиславів, проте ця робота припинилась з початком [[Друга світова війна|Другої світової]]. Після приходу гітлерівських окупантів відбулась нова перешивка колій під європейський стандарт.

* Монастириська ДЮСШ, заснована у [[1989]] році, перший директор Анатолій Шаль, з [[2000]] року Марко Паньків. Власної спортивної бази не має. Для проведення навчально-тренувальних занять використовуються спортивні зали [[Монастириська ЗОШ|Монастириської]] та [[Коропець]]кої загальноосвітніх шкіл, а також стадіони цих населених пунктів. Першими тренерами були (за сумісництвом) вчителі [[Монастириська ЗОШ|Монастириської ЗОШ]] К.&nbsp;П.&nbsp;Дидина ([[волейбол]]), І.&nbsp;Б.&nbsp;Дуда ([[футбол]]), І.&nbsp;М.&nbsp;Гончар ([[легка атлетика]]). Учні школи в [[1999]] році стали переможцями обласних змагань на призи «Шкіряний м'яч».<ref>''Танчук О. Танчук''. Дитячо-юнацькі спортивні школи системи освіти. Історія розвитку. //— Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2007.&nbsp;— С.&nbsp;36.</ref>

* [[Колос (Монастириська)|Колос]]&nbsp;— чемпіон Тернопільської області 1992 та 1992/93 років.<ref>''Легкий Левко Легкий.'' Футбол Тернопілля.&nbsp;— Тернопіль: Лілея, 2002.&nbsp;— 144 с.; іл.Тернопілля…&nbsp;— С. 140—141.&nbsp;— ISBN 966-656-002-X</ref>

* граф, генерал піхоти війська Польського, сенатор-воєвода Королівства Польського [[Станіслав Потоцький (1776-1830)|Станіслав Потоцький]]<ref>''W.&nbsp;Zajewski W.'' Potocki Stanisław h. Pilawa (1776—1830) // [[Polski Słownik Biograficzny]].&nbsp;— Wrocław&nbsp;— Warszawa&nbsp;— Kraków&nbsp;— Gdańsk&nbsp;— Łódź, 1984.&nbsp;— t.&nbsp;XXVIII/1, zeszyt 116.&nbsp;— 178&nbsp;s.&nbsp;— S.&nbsp;170—172. {{ref-pl}}</ref>

* Ян (Джанні) Феррарі&nbsp;— архітектор; 1886 року виготовив проект надбудови вежі [[Костел Різдва Найсвятішої Панни Марії і Святого Щепана першого мученика (Золотий Потік)|костелу]] в [[Золотий Потік|Золотому Потоці]]<ref>''Zaucha T.&nbsp;Zaucha.'' Kościół parafialny p.w. Narodzenia Najśw. Panny Marii i Św. Szczepana pirwszego męczenika w Potoku Złotym // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego.- — Kraków: «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010.&nbsp;— Cz.&nbsp;I,. tom— t.&nbsp;18. 386— 509&nbsp;sil., 509— S.&nbsp;il192—209. — ISBN 978-83-89273-79-6. {{ref-pl}} S.&nbsp;192-209</ref>

* [[Цимбалюк Михайло Михайлович|Михайло Цимбалюк]]<ref>Іван ''Фаріон І. (розмовляв)''. «Хочу залишити після себе добрий слід. А не наслідити…» // Високий замок.&nbsp;— 2015. — №&nbsp;137 (5393).&nbsp;— 10-16(10—16 гругруд.- 2015).&nbsp;— С. 6.</ref>

* ''Ostrowski J.&nbsp; K.&nbsp;Ostrowski.'' Kościoł parafialny p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Monasterzyskach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. Praca zbiorowa.&nbsp;— Kraków&nbsp;: Międzynarodowe Centrum Kultury, Antykwa, 1996.&nbsp;— tomt.&nbsp;4.&nbsp;— 211&nbsp;s., 402 il.&nbsp;— ISBN 83-85739-34-3. (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 83-85739-34-3. {{ref-pl}}