Чубай Григорій Петрович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
редагування |
редагування і доповнення |
||
Рядок 30:
== Біографія ==
Народився [[23 січня]] [[1949]] року у селі [[Березини|Березинах]] [[Козинський район|Козинського]] (тепер [[Радивилівський район|Радивилівського]]) району [[Рівненська область|Рівненської області]] у сільській родині.
У 1966 році вступив до [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Київського університету]] як переможець республіканської олімпіади з української літератури. Проте в скорому часі,
Ранньою весною 1969 приїхав до [[Львів|Львова]]. Здається, вступив до [[Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка|педагогічного інституту]].
Скоро став відомим у середовищі університетської молоді, де з великим успіхом зачитував поему «Вертеп» на студентських вечорах.
У 1969 році написав поему «Відшукування причетного». Його вірші та поеми звучали на хвилях Радіо Свобода та інших. У зв'язку з цим у травні-червні 1970 року Грицька «тягали» на допити в КГБ.
Рядок 44:
Восени 1969 року зійшовся з братами Яворськими [[Яворський Володимир Іванович|Володимиром]] та [[Яворський Орест Іванович|Орестом]], десь тоді ж зі студентами [[Львівський національний університет імені Івана Франка|університету]] [[Морозов Віктор|Віктором Морозовим]], [[Лишега Олег Богданович|Олегом Лишегою]] та [[Кісь Роман Ярославович|Романом Кісем]], навесні 1970 — зі студентом [[Націона́льний університе́т «Льві́вська політе́хніка»|політехнічного інституту]] [[Рябчук Микола Юрійович|Миколою Рябчуком]]. Виникло неформальне середовище, яке збиралося переважно у підвалі Чубаєвого будинку на Погулянці,35. В їхньому колі захоплювалися модерністською поезією [[Томас Стернз Еліот|Еліота]], [[Езра Паунд|Паунда]], [[Гійом Аполлінер|Аполлінера]], [[Федеріко Гарсія Лорка|Лорки]] — переважно у польських перекладах, музикою [[Чеслав Немен|Чеслава Нємана]]. Серед українських поетів високо ставили [[Богдан-Ігор Антонич|Антонича]], [[Свідзінський Володимир Євтимович|Свідзинського]], раннього [[Тичина Павло Григорович|Тичину]]. Під впливом Чубая друзі теж почали писати поезію.
У колі творчої молоді він користувався значним авторитетом. За характером амбітний, гострий, дотепний, дещо саркастичний. [[Винничук Юрій Павлович|Юрій Винничук]] у своїх спогадах назвав Чубая «Гетьманом втраченого покоління».
У 1971 році Грицько Чубай підготував самвидавний літературно-мистецький часопис [[Скриня (самвидавний часопис)|Скриня]], про що мріяв давно. 31 сторінку було віддруковано в кількох екземплярах на друкарській машинці. До часопису включено вірш [[Лишега Олег Богданович|Олега Лишеги]] «Віч-на-віч», вірші «''Хлопчик''», «''Бойківська зима''» [[Роман Кісь|Романа Кіся]], «''Коли сенс виллється з існування''» [[Віктор Морозов|Віктора Морозова]], «''На пелюстці зеленого берега''» Катерини Морозів (Морозової), цикл віршів Василя Гайдучка, поему «''Марія''» самого Грицька Чубая, оповідання [[Микола Рябчук|Миколи Рябчука]] «''Неси свій німб''», переклад Г.Чубая п'єси [[Тадеуш_Ружевич|Тадеуша Ружевича]] «''Кумедний старигань''», есе Олега Лишеги «Лицар» (огляд робіт скульптора [[Яворський Орест Іванович|Ореста Яворського]], правильник «''Квестіонар''» Романа Кіся. Після виходу 1-го номера «Скрині» планував готувати друге число.
Після Різдва 1972 року до Львова по дорозі з [[Моршин]]а, де перебував на лікуванні, прибув [[Василь Стус]], він зустрічався з місцевими дисидентами, серед яких був і Чубай.
Проте 12 січня 1972 року було заарештовано [[Стасів-Калинець Ірина Онуфріївна|Ірину Калинець]]. Грицька Чубая 3 дні протримали у [[Тюрма на Лонцького|слідчому ізоляторі]] [[Комітет Державної Безпеки|КГБ]], у їхніх квартирах проведено обшуки. 15 січня 1972 Чубая відпустили. На суді над [[Стасів-Калинець Ірина Онуфріївна|Іриною Калинець]] в липні 1972 року він погодився виступати свідком, заявляв щось про незгоду з естетичними вподобаннями у поезії Ігоря Калинця. Цього вистачило, аби в інтелігентських колах талановитого поета оголосили аґентом КГБ і піддали остракізмові. Грицько важко переживав усе це і ще більше пиячив. Їхній гурток розпався, студентів повиганяли з вишів, Лишегу і братів Яворських забрали до армії, Рябчук пішов працювати на залізницю в Карпати, Роман Кісь подався в етнографічну експедицію на Чукотку. ▼
▲Проте 12 січня 1972 року було заарештовано [[Стасів-Калинець Ірина Онуфріївна|Ірину Калинець]].
Надалі Чубай працював освітлювачем у [[Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької|театрі ім. Заньковецької]], вантажником, малярем на ізоляторному заводі, певний час на будовах у Сибіру. ▼
▲Надалі Чубай працював
[[Файл:Chubay Hrigori.jpg|міні|left|250пкс|Могила Григорія Чубая]]
Незважаючи на все, у 1975 році після
Проте навчаючись на третьому курсі, [[16 травня]] 1982 р. Григорій Чубай пішов із життя. Його було поховано на [[Сихів]]ському цвинтарі. За клопотаннями родини та Львівської організації [[Національна спілка письменників України|Спілки письменників України]] [[Львівська міська рада]] дозволила у грудні 1995 р. перепоховати останки поета на полі № 11 [[Личаківський цвинтар|Личаківського цвинтаря]]<ref>біля доріжки, трохи вище могили В.Гнатюка</ref>. 15 вересня 2007 р. на могилі поета було встановлено пам'ятник (того ж дня у Львові відбувся «Вечір пам'яті Грицька Чубая»).
| |||