Конгрегаціоналісти: відмінності між версіями

[[ImageФайл: Trinitarian Congregational Church, Concord MA.jpg|thumb|right|244px]]

'''Конгрегаціоналісти''' ({{lang-en|Congregational church}}; '''індепенденти''', лідер: [[Олівер Кромвель]]) - — ліва гілка англійського [[кальвінізм]]у, стверджувала автономію ({{lang-en|Independence}}) кожної парафіяльної громади ({{lang-en|Congregation}}). З'явилася близько 1580 року в результаті розколу з [[Пресвітеріани|пресвітеріанами]].

В догматичному відношенні вони примикають здебільшого до кальвінізму (сповідують безумовне [[приречення]] та [[Монергізм|монергістське]] розуміння порятунку). Втім, серед конгрегаціоналістів зустрічається багато різних відтінків, завдяки чому утворилося кілька радикальніших релігійних груп - — [[квакери]], [[левелери]], [[міленарії]], шукачі (''seekers''), очікувачі (''waiters'') та інші.

Історично, індепенденти висловлювали інтереси [[джентрі]]. Багато лідерів індепендентів були пресвітеріанськими священниками<ref> [http://mbatser.narod.ru/html/articles/independent.html independent.html]</ref>. Засновником індепендентства можна вважати Роберта Броуна (помер в [[1630]]), який оприлюднив [[1582]] року різкий [[памфлет]] проти Англіканської церкви і заклав основу броуністів. Назва індепенденти (тобто «незалежні») утвердилась на початку [[XVII]] &nbsp;ст. Оскільки відокремлення від державної церкви розглядалося тоді як злочин проти верховної влади, то незабаром індепенденти стали зазнавати переслідувань, і вже в [[1583]] двоє з них були страчені за поширення ідей Броуна і Гаррісона. В [[1593]]-у тієї ж долі зазнали [[Грінвуд]] та [[Барроу Генрі|Генрі Барроу]] (Barrowe), які дотримувалися менш крайніх поглядів, ніж Броун. Число індепендентів досить швидко збільшувалося в останнє десятиліття [[XVI століття]] ; але на початку наступного століття внаслідок переслідувань вони повинні були [[еміграція|емігрувати]] в [[Нідерланди]], де знаменитий Робінсон організував громаду індепендентів у [[Лейден]]і. Там же з'явилася перша [[баптизм|баптистська]] церква в [[1609]].

В [[1616]] році Генрі Джекоб повернувся з Голландії в Англію і заснував індепендентську громаду в Лондоні, а в [[1620]] кілька кораблів з індепендентами відпливло в Америку і поклали там основу індепендентським громадам. У більшості випадків це були найкращі члени суспільства, чесні, глибоко віруючі, нездатні йти на поступки перед совістю, енергійні люди. У числі емігрантів були такі видатні особи, як апостол свободи [[Роджер Вільямс]], Вінтроп, [[Джон Коттон]], [[Генрі Вен]], який повернувся згодом і грав значну роль під час революції. Відома та впливова роль, яку грали під час англійської революції індепенденти, що були в політиці прихильниками республіканських і демократичних ідей (див. [[Англійська революція]]). До них належали [[Олівер Кромвель]] та [[Мільтон]]. У Вестмінстерському зібранні богословів, що відкрився [[1 липня]] [[1643]] року, пресвітеріанська більшість зустріла в індепендентах переконаних і енергійних противників, що гаряче відстоювали принцип свободи совісті проти спроб оголосити пресвітеріанський церковний устрій божественним встановленням, тобто замінити гніт англіканських єпископів гнітом пресвітеріанських синодів. Значенням індепендентів під час республіки пояснюються переслідування, якого вони стали зазнавати після Реставрації, коли цілий ряд постанов (Акт однаковості [[1662]] року, Conventicle Act [[1663]], Five Mile Act [[1665]] року, Акт посвідчення [[1673]] року та інші) обмежував свободу богослужіння і права й погрожував їм тяжкими покараннями. Тільки з [[1689]] року (при Вільгельмі III) індепенденти знову отримали визнання з боку держави і можливість спокійного існування. Індепенденти багато зробили в справі широкого поширення освіти серед народних мас, особливо в Америці, де більше всього таких релігійних груп.

# Bogue and Bennet, «History of Dissenters» (1808–18121808—1812);

# Wilson, «History and Antiquities of Dissenting Churches» (1808-18141808—1814);

# Price, «History of Protestant Nonconformity in England» (1836-18381836—1838); Hanbury, «Historical Memorials relating to the Independents» (Л., 1839-18441839—1844);

# Fletcher, «History of Independency in England» (1847-18491847—1849, нов. Вид. [[1862]]);

# Waddington, «Congregational History» (1869–18801869—1880);