Вікіпедія

Гмиря Борис Романович: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Tryhlav (обговорення | внесок)
4589 редагувань
Немає опису редагування
Рядок 17:
| Професія = оперний і камерний [[співак]]
| Працював у операх = [[Національна опера України імені Тараса Шевченка]]
| Співацький голос =
| Інструмент =
| Жанр =
| Псевдонім =
| Колектив =
| Гурт =
| Співпраця =
| Нагороди = {{Орден Леніна}}
| Премії = {{Сталінська премія}}
Рядок 31:
}}{{Однофамільці|Гмиря (прізвище)}}
[[Файл:Stamp of Ukraine s534.jpg|thumb|На вітчизняній марці]]
'''Гми́ря Бори́с Рома́нович''' ({{ДН2|5|8|1903|23|7}}[[5 серпня]] [[1903]], [[Лебедин]], [[Харківська губернія]], [[Російська імперія]]  — {{ДС|1|8|1969}}, [[Київ]], [[Українська РСР]], [[СРСР]])  — видатний український оперний і камерний [[співак]] ([[бас]]). [[Народний артист СРСР]] ([[1951]]), лауреат [[Сталінська премія|Сталінської премії]] (1952).
 
== Біографія ==
Рядок 40:
У 1930 році вступив до Харківського інженерно-будівельного інституту, який з відзнакою закінчив у 1935.
 
У 1935—1936 роках  — аспірант Харківського науково-дослідного інституту споруд. Встиг написати наукову статтю.
 
[[Файл:GmyrjaMemo.jpg|thumb|Меморіальна дошка в [[Харківська консерваторія|Харківському університеті мистецтв]]]]
Рядок 50:
Мав голос широкого діапазону, безмежних виражальних можливостей, м'якого, красивого тембру; Є співаком високої вокальної культури, неперевершеним виконавцем українських, російських та західних романсів. Гастролював за кордоном, але тільки в країнах колишнього соцтабору. До розвинутих країн співака радянська влада не випускала. Масово надходили заявки на виступи Гмирі в концертах і оперних партіях із США, Канади, Італії, Англії, Голандії та інших розвинутих країн світу, але йому про це не говорили. Натомість з Москви і Києва летіли всюди і всім телеграми: «Гмыря болен». Радянська влада не могла пробачити Гмирі виступів перед німцями на окупованій території під час війни. Працюючи в Київському оперному театрі, співак зазнавав постійних утисків. Замість басових партій йому доручали виконувати партії для баритона та тенора. Врешті-решт, його змусили взагалі залишити Київський оперний. До кінця життя співак концертував. Палко та ніжно любив свою другу дружину Віру Августівну (перша дружина співака померла 1950 року).
 
Де б не гастролював обов'язково виконував українські народні пісні та твори на вірші Кобзаря. Зокрема, в Китаї чотири рази бісірував «Реве та стогне Дніпр широкий». На одній із прес конференцій в Шанхаї Гмиря поцікавився, чому китайським слухачам так сподобалася саме ця пісня і почув вражаючу відповідь: «В цій пісні Ви не тільки образно й барвисто передали красу вашого краю, а й поетичну душу українського народу, злиту воєдино з чудовою природою України». Концерти на вірші Т.  Г.  Шевченка Гмиря виконував у Москві, Ленінграді, Ризі, Празі та у інших містах і селах України. Саме в Росії звучали «Учітеся, брати мої», «[[Зацвіла в долині]]», «Така її доля», «Думи мої», «Гей, літа орел», «Мені однаково» (цей твір для І.  С.  Козловського, який жив у Москві чомусь був політично небезпечним. Здорово!) і так всі 24 твори Кобзаря.
 
Сенченко Л. І., професор, 1998.
Рядок 58:
{{цитата|<blockquote>Я був на концерті, в Ленінграді, в якому Гмиря виконував твори Тараса Григоровича. В якийсь момент виходить не ведуча, а сам Борис Романович і своїм м’яким, оксамитовим голосом оголошує«Думи мої, думи мої» з коментарем: «Цей вірш Тарас Шевченко написав тут, у Петербурзі, в 1839 році. В ньому він з надзвичайною силою виразив свою любов і тугу за рідною Україною, і свою безнадійність знову побувати в рідних місцях».</blockquote><blockquote>А потім полилася ця туга і безнадійність так, що зал плакав, а я повік не забуду це виконання Гмирею. Потім я купив платівку і безперестанку слухав його Шевченкові «Думи». Так Шевченкові твори більше ніхто не виконував, та навряд чи коли-небудь і виконає.</blockquote>}}
 
Гмиря не уявляв свого життя і творчості за межами України &nbsp;— не спокусився на неймовірно вигідні пропозиції жити і працювати в Москві, Ленінграді, Парижі чи Нью-Йорку. І на це звертали і звертають увагу видатні діячі культури.
 
Давид Бухін, диригент симфонічного оркестру, Санкт-Петербург, 1998 рік:
Рядок 65:
У власному перекладі з французької і німецької мов українською виконував «Елегію» Ж. Масне і «Серенаду» Ф. Шуберта. Коли його питали, чи можливо виконувати світову класику українською мовою відповідав: «Не тільки можливо, а й треба. Мова українська, як й італійська вокально та милозвучно стоїть на першому місці у світі…»
 
Мріяв про українські варіанти «Зимнего пути» Ф. Шуберта, всіх творів на музику П. Чайковського. З цього приводу звертався до відомих українських поетів В. Сосюри, О. Новицького, І. Пучка та ін., але всі їхні переклади забракував, а самому здійснити це забракло часу &nbsp;— він раптово помер.
 
Його учнями себе вважають багато всесвітньо відомих співаків (М. Гяуров, М. Гюзелєв, Є. Нестеренко та ін.).
Рядок 71:
Стиль виконання Гмирі, його школа співу, життя та творчість були є і завжди будуть предметом вивчення і досліджень в консерваторіях, інститутах, музичних училищах, школах.
 
Та попри все, співаку на рідній Батьківщині немає жодного пам'ятника, музею. Його київська квартира, де все збережено так, як це було за його життя, і практично існує музей Гмирі, так і не стала цим музеєм юридично. Вона в жахливому стані. «Квартира Гмыри &nbsp;— позор Украины» констатував славетний бас Росії О.Ведерников який в ній побував 2008 року.
 
[[Файл:Могила Бориса Гмирі.JPG|міні|Надгробок Бориса Гмирі]]
Помер Борис Гмиря [[1 серпня]] [[1969]] року. Похований на [[Байкове кладовище|Байковому цвинтарі]] в Києві. В [[1979]] році встановлено надгробок ([[граніт]]; [[скульптор]] [[Кузнецов Ксанфій Андрійович|Ксанфій Кузнецов]], [[архітектор]] [[Гнєздилов Василь Георгійович|Василь Гнєздилов]]<ref>{{КЕД}}</ref>. Насправді все спроектувала і їздила на Токівський кар'єр за гранітною глибою дружина Гмирі Віра Августівна. Упродовж двох місяців зранку до пізнього вечора вона перебувала на Байковому цвинтарі допоки не був встановлений надгробок, спостерігаючи, щоб все було зроблено згідно з проектом. Та найболючіше &nbsp;— їй довелося самій сплатити більшу частину вартості пам'ятника, оскільки ЦК КПУ відмовило у виділенні з держбюджету необхідної суми коштів. Оце така подяка митцю, на якому СРСР заробляв мільярди!
 
== Внесок у світову скарбницю ==
Рядок 84:
** 85 фрагментів із вокально-сценічних і симфонічних творів.
** 30 трансляційних концертів.
** 24 твори на вірші Т. &nbsp;Г. &nbsp;Шевченка. Гмиря &nbsp;— перший, і до того часу єдиний співак, який підготував цілу концертну програму з музичних творів на вірші Кобзаря і виконав її у найкращих концертних залах колишнього СРСР, за кордоном та записав на платівки. У 2000 році Фондом Гмирі випущений CD «Борис Гмиря Великому Кобзареві», а в 2011 &nbsp;— його перевидано і доповнено під назвою «Борис Гмиря. Великий Кобзар у серці моїм».
** Знявся в фільмі-опері «Наймичка» (Трохим, 1964 р.).
Зі щоденника Гмирі.
Рядок 102:
** 7 тисяч листів в яких і Гмиря і шанувальники роздумовують над значенням і призначенням високого
класичного мистецтва в духовному розвитку людини, суспільства.
** 3,5 тис. офіційних, творчих та протестних листів. Сьогодні &nbsp;— це звинувачувальні акти
урядовцям та бездарним артистам, режисерам і «колегам», які жорстоко й підло цькували генія, що й призвело до передчасної смерті.
 
Рядок 131:
== Відзнаки ==
[[Файл:Coin of Ukraine Hmyria r.jpg||120px|right]]
* 1939 &nbsp;— лауреат Всесоюзного конкурсу вокалістів (друга премія).
* 1951 &nbsp;— [[народний артист СРСР]].
* [[1952]] &nbsp;— лауреат [[Сталінська премія|Сталінської премії]].
* 1960 &nbsp;— нагороджено [[орден Леніна|орденом Леніна]].
 
== Визнання ==
Рядок 143:
В Інтернеті твори у виконанні Гмирі включені в найпрестижніші каталоги світу.
 
Протягом 1945—1982 рр. в колишньому СРСР (фірма «Мелодія», Москва) було випущено астрономічну кількість платівок із записами Б.Гмирі &nbsp;— 7 мільярдів примірників.
 
ЮНЕСКО в своєму Посланні від 11.09.2003 р. констатувало: «…Гмиря відомий як „Борис Великий“ і його величний бас
Рядок 155:
Ім'ям Гмирі названі музичні школи в Дніпропетровську, Лебедині, Харкові. З іменем Гмирі щорічно відбуваються дитячо-юнацькі фестивалі і конкурси в Дніпропетровську, Лебедині, Сумах.
 
У 2004 році Кабінет Міністрів України прийняв Постанову про «Міжнародний конкурс вокалістів ім. Бориса Гмирі», який проводиться раз на 3-4 роки. Засновники конкурсу: Міністерство культури України, Київська міська держадміністрація та Фонд Бориса Гмирі. Відбулося вже два конкурси, які зразу ж набули високе міжнародне визнання у світовій музичній культурі. Достатньо відзначити, що дві молоді лауреатки конкурсу 2008 року &nbsp;— Гран Прі і Перша премія, зразу ж отримали можливість стажуватися в Лейпцігзькій опері, а з лютого 2010 навчатися в Консерватрії цього ж міста за рахунок Лейпцізської мерії. Конкурс відкрив їм дорогу на світові оперні сцени.
 
У 2003 році до 100-річчя від дня народження співака Національний Банк України випустив ювілейну монету, а Укрпошта &nbsp;— марку і конверти.
 
У 2010 опубліковано унікальне видання «Борис Гмыря. Дневники*Щоденники.1936-1969», упорядник і автор супровідних текстів Г.Принц. Вид-во «Фоліо», Харків, обсяг 55 д.а. Вперше в історії вокальної музики можна не лише побачити, що зробив співак, а і як це він робив, відчути його трепетне ставлення до Божого дару &nbsp;— унікального голосу, до слухачів, до свого народу, до колег, до молоді. Щоденники Гмирі &nbsp;— Гранд-підручник для молодих музикантів, з історії трагічної епохи, в якій він жив, творив і страждав.
 
== Дискографія Гмирі ==
Рядок 171:
* [http://www.uaestrada.org/spivaki/gmirja_boris Гмиря Борис на сайті «Золотий Фонд української естради»]
* [http://www.personal-plus.net/418/7796.html Геній серед тернів. Віктор Король, Персонал плюс,5-04-2-11]
* [http://www.zn.kiev.ua/nn/show/455/40951/ ''Кушнір Антон''. Ганна Принц: «Сумно, що Україна пропустила сторіччя Гмирі…» // Дзеркало тижня. &nbsp;— 2003. &nbsp;— № &nbsp;30]
* [http://www.is.svitonline.com/pisnya/spivak/gmyrya/nichyaka.html Українська пісня в світовій мережі Інтернет. Борис Романович Гмиря]
* [http://www.hmyria.ho.ua/ Сайт Фонду Бориса Гмирі]
Рядок 178:
* [http://www.konkurs-hmyria.h.com.ua ''Другий Міжнародний конкурс вокалістів ім. Б.Гмирі''. Україна, Київ, 14-23 жовтня, Національна філармонія, Національна музична академія ім. П.Чайковського]
* [http://www.hmyria.ho.com.ua ''Фонд Бориса Гмирі''. Про Гмирю, Діяльність фонду, керівництво фонду, Україна, м. Київ]
* [http://www.day.kiev.ua/278102/ Борис Великий. Газета «День» № &nbsp;136, 6 серпня 2009]
 
== Джерела ==
<div class="reflist4" style="height: 300px; overflow: auto; padding: 3px">
* Жадько В. &nbsp;О. &nbsp;Некрополь на Байковій горі. &nbsp;— К., 2008. &nbsp;— С. 67, 114—116, 162, 267.
* Жадько В. &nbsp;О. &nbsp;Український некрополь. &nbsp;— К., 2005. &nbsp;—  С. 154.
* {{ЕУ}}. Словникова частина. &nbsp;— Т. 1. &nbsp;— С. 389.
* {{УРЕ}}. &nbsp;— 2-е видання. &nbsp;— Т. 3. &nbsp;— К., 1979. &nbsp;— С. 69.
* Митці України: Енциклопедичний довідник. &nbsp;— К., 1992. &nbsp;— С. 164—165.
* Мистецтво України: Біографічний довідник. &nbsp;— К., 1997. &nbsp;— С. 156.
* ''Бондарчук П. М.'' Гмиря Борис Романович // [[Енциклопедія історії України]]. &nbsp;— Т. 2. &nbsp;— К., 2005. &nbsp;— С. 126.
* ''Кириченко Т. О.'' Борис Романович Гмиря. &nbsp;— К., 1958.
* ''Голубев П. В.'' Борис Романович Гмыря. &nbsp;— М., 1959.
* ''Стебун И.'' Борис Романович Гмыря &nbsp;— народный артист СССР. &nbsp;— К., 1960.
* Борис Гмиря. &nbsp;— К., 1975.
* ''[[Архимович Лідія Борисівна|Архімович Л. Б.]]'' Борис Гмиря (в оперному репертуарі). &nbsp;— К., 1981.
* ''І. М.'' Концерти театру // Бюлетень Кам'янець-Подільського міськкому КП(б)У та виконкому міської Ради депутатів трудящих. &nbsp;— 1944. &nbsp;— 12 квітня. &nbsp;— С. 2.
* ''Атаманюк А.'' Назустріч 1 Травня // Бюлетень Кам'янець-Подільського міськкому КП(б)У та виконкому міської Ради депутатів трудящих. &nbsp;— 1944. &nbsp;— 29 квітня. &nbsp;— С. 2.
* ''Борисевич Сергій''. Борис Гмиря у нашому місті: Архівні знахідки // Подолянин плюс (Кам'янець-Подільський). &nbsp;— 1994. &nbsp;— 23 серпня. &nbsp;— С. 1.
* «Великий Борис» // ''Мельничук Георгій''. 1000 незабутніх імен України. &nbsp;— К. : Школа, 2005. &nbsp;— С. 217—219.
</div>
 
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Гмиря_Борис_Романович