Совоподібні: відмінності між версіями

На відміну від денних хижих птахів у сов розвинуті [[сліпа кишка|сліпі кишки]], які, як відомо, призначені для засвоєння важкоперетравлюваної їжі рослинного походження. Тому для хижаків в цілому вони не характерні. Присутність же їх у сов можна пояснити, по-перше, спадковістю далеких предків, а по-друге, що найімовірніше, вторинним пристосуванням унаслідок звички заковтувати здобич за можливості цілком. У цьому випадку разом з мишею сова поглинає і вміст її шлунку — напівпереваренінапівперетравлені рослинні залишки. Навіть тоді, коли жертва поїдається частинами, — а робиться це більшістю сов, особливо при дефіциті корму, вельми нерозбірливо, — пожирається все, що можна відірвати і проковтнути, у тому числі шлунок, кістки і шерсть.

Чому, проте, сови не виїдають у здобичі переважно м'язи, як це робить більшість денних хижих птахів? Можливо, диференційоване пожирання жертви для сов важке, оскільки вони дуже погано бачать на близькій відстані. Але ймовірне і інше припущення: для нормальної життєдіяльності совам необхідна різноманітна їжа, зокрема і напівпереваренанапівперетравлена рослинна маса. Це питання ще залишається не вивченим.

Спостереження показують, що далеко не все, що сови проковтують, вони можуть переваритиперетравити: в шлунок часто потрапляє дуже багато шерсті, пір'я і кісток. Неперетравлена частина їжі — спресовані грудки — регулярно відригується совою у вигляді [[погадка|погадок]]. Для сов погадки набагато характерніші, ніж для денних хижаків. Процес викидання погадки у сов досить тривалий. Спостерігаючи за совою, звичайно можна передбачити цю подію ще за чверть години до її початку. Ознакою, що віщує появу погадки, служить часте «позіхання». Іноді створюється враження, що птах чимось похлинувся. Періодично пір'я на шиї сови то відкопилюються, то знов приймають звичайне положення і птах неначе робить ковтальні рухи.