Берилій: відмінності між версіями

Типово [[Рідкісні елементи|рідкісний]] [[Літофільні елементи|літофільний]] елемент. Середній вміст берилію в [[земна кора|земній корі]] складає 3.8 г/т (2,6{{e|–4}}% за [[Маса|масою]]), в [[морська вода|морській воді]] 6{{e|-7}} мг/л (надзвичайно низький)<ref>J.P. Riley and Skirrow G. Chemical Oceanography V. I, 1965</ref>. Його присутність збільшується від [[Ультраосновні гірські породи|ультраосновних]] (0,2 г/т) до [[Кислі гірські породи|кислих]] (5 г/т) та [[Лужні гірські породи|лужним]] (70 г/т) [[Гірські породи|породам]]. Зазвичай берилій зустрічається як незначна домішка в різних [[мінерал]]ах земної кори. Основна маса берилію в [[Магматичні гірські породи|магматичних породах]] пов'язана з [[плагіоклаз]]ами, де берилій заміщає [[кремній]]. Проте найбільші його концентрації характерні для деяких темнокольорових мінералів і [[мусковіт]]у (десятки, рідше сотні г/т). У лужних пегматитах берилій встановлюється в невеликих кількостях у складі рідкісних мінералів: [[евдидиміт]]у, [[чкаловит]]у, [[анальцим]]у і [[лейкофан]]у, де він входить в [[аніон]]у групу. І все ж, якщо в лужних породах берилій майже повністю розсіюється, то при формуванні кислих гірських порід він може накопичуватися в [[Мінерали постмагматичні|постмагматичних продуктах]] — [[пегматит]]ах та пневматоліто-гідротермальних родовищах (тобто родовищах, що утворилися в результаті взаємодії високотемпературних парів і розчинів з певними типами гірських порід). Постмагматичні розчини виносять берилій з [[Магма|магми]] у вигляді [[фтор]]вмісних [[Еманація (мінералогія)|еманацій]] і [[Комплексні сполуки|комплексних сполук]] в [[Асоціація|асоціації]] з [[вольфрам]]ом, [[олово]]м, [[молібден]]ом і [[Літій|літієм]]. У кислих пегматитах утворення значних скупчень берилію пов'язано з процесами [[Альбітизація|альбітизації]] і [[Мусковітизація|мусковітизації]].

 

 

=== Родовища ===