Пій IV: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Bunyk (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
|||
Рядок 22:
[[Павло III]] призначив його [[архієпископ|архієпископом]] Рагузи ([[Сицилія]]), а в [[1549]] — [[кардинал|кардиналом]]. Медічі вважався людиною ясною, життєрадісною. Його відмінність від гордого й неприступного [[Павло IV|Павла IV]] кидалась в очі, і це було вирішальним у питанні обрання його [[папа римський|папою]]. Доброзичливий від природи, Пій IV однак із надзвичайною суворістю віднісся до [[непотизм|непотів]] свого попередника: [[кардинал|кардинала]] Альфонсо він відправив у вигнання, інший — Джованні — склав голову на ешафоті, а [[кардинал|кардинала]] Карло, що на [[конклав|конклаві]] голосував за Пія, було задушено в в'язниці в Замку святого Ангела.
Водночас Пій IV роздав потомству своїх трьох сестер [[кардинал|кардинальскі]] шапки, а власним дітям забезпечив вигідні бенефіції. Найвідомішим з [[кардинал|кардиналів]]-[[непотизм|непотів]] виявився [[Карло Борромео]] ([[1538]]—[[1584]]), пізніше — [[єпископ]] [[Мілан]]а, старанний реалізатор постанов [[Тридентський собор|Тридентського собору]], засновник перших духовенських семінарій. Карло був канонізований [[1610]] року. Пій IV довів справу до повного завершення роботи собору. Рішення, прийняті собором, нічим не обмежували владу папи, віддаючи під його опіку здійснення церковної реформи. Ідеї конциляризму (теза про верховенство собору над [[папа римський|папою]]) були надовго відсунуті. Були засуджені вчення [[Мартін Лютер|Лютера]] й [[Жан Кальвін|Кальвіна]] та сформульовані головні принципи католицької доктрини про таїнства, про милосердя
== Джерела ==
| |||