Анна I (герцогиня Бретані): відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Вилучив файл Renee_de_valois.jpg, оскільки він був вилучений з Wikimedia Commons користувачем INeverCry. Причина: per [[:c:Commons:Deletion requests/File:Renee de valois.jpg|
Каволо (обговорення | внесок)
Рядок 65:
=== Походження і дитинство ===
[[Файл:ChateauNantesEntrance1900.jpg|thumb|left|[[Замок бретонских герцогів]] в [[Нант]]і, де народилася Анна Бретонська]]
Анна була дочкою [[Франциск II (герцог Бретані)|герцога Бретані Франциска II]] і Маргарити Фуа. Її дідом та бабою по матері були [[Гастон IV Фуа]] та королева Наварри [[Елеонора I (королева Наварри)|Елеонора НаварськаI]]. Синів у Франциска та Маргарити не було: у Анни була молодша сестра Ізабелла (Ізабо), яка померла ще підлітком 1490 року. З раннього дитинства Анна виховувалася як спадкоємиця герцогства, посвячена в його політику: її вихователями були Франсуаза де Дінан, пані Лаваль-Шатобріан і поет Жан Мешино. Її навчали французької мови<ref>Деякі дослідники вважають, що Анна, принаймні в молодості, практично не володіла [[Бретонська мова|бретонською мовою]]. См. Mackie, J.D. The Earlier Tudors: 1485–1558.&nbsp;&nbsp;— Oxford, 1972.&nbsp;&nbsp;— ISBN 0-19-821706-4</ref>, латини, грецької та різним технічним мистецтвам; при цьому вона здобула також дамське виховання, вивчала музику, вишивання та плетіння мережив.
 
У Бретані після [[Війна за Бретонську спадщину|Війни за бретонську спадщину]] діяв напів[[салічна правда|салічний]] закон; після занепаду [[Дім Дре|дому Дре]] в чоловічому коліні престол герцогства переходив до жіночої лінії. Питання стояло лише в тому, до якої саме. Після згаданої війни за Герандським договором [[1365]] такою лінією було визначено дітей Жанни де Пентьєвр. До часів Франциска цей договір був напівзабутий, і герцог змусив бретонські стани визнати спадкоємицею власну дочку (1486). Як завжди в таких випадках, зразу постало дипломатичне питання про те, кому віддасть юна герцогиня свою руку і чия династія надалі володітиме Бретанню. Франциск не хотів, щоб Бретань була поглинена [[Франція|Францією]], і тому шукав такого зятя, який би зміг протистояти могутньому сусідові.