Розвиток гірництва в арабському світі та країнах Сходу: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вражаючі масштаби гірничо-металургійних робіт в Середній Азії, які були виявлені археологічними й геологічними експедиціями у ХХ ст., повністю відповідають численним описам і згадкам середньовічних арабських учених. Це вказує на провідну роль цих гірничопромислових районів у забезпеченні дорогоцінними металами країн ісламського світу і дозволяє провести аналогію між роллю рудних районів Західного Тянь-Шаню та Рудними Горами Саксонії й Богемії, які дещо пізніше були основними постачальниками золота і срібла королівствам Європи.
==Основні регіони розвитку гірництва після падіння Римської Імперії==
Після падіння Римської імперії у І тис. по Р.Х. товарні відносини були більш розвинутими в арабському світі і країнах Сходу, що зумовило тут сталий розвиток гірництва. У цей час центрами видобутку благородних металів є: [[Аравійський півострів]], Південний [[Афганістан]], [[Хорасан]] (Східний [[Іран]]), [[Нубія]] ([[Африка]]), Західний [[Судан]], [[Кордовський Халіфат]] ([[Іспанія]]), а також ряд районів Середньої Азії – [[Хорезм]], [[Согд]], [[Шаш-Ілак]], [[Ферганська долина]], [[Кані-Мансур]], [[Шельджа]] тощо.
 
==Див. також==
* [[Історія гірничої справи]]